21 листопада професійне свято відзначають працівники сільського господарства. За інформацією Біляївського міського управління містобудування, землевпорядкування та комунального майна, на території громади працюють 65 малих та середніх агропідприємств. У міському управлінні фінансів порахували надходження від сільського господарства по Біляївській громаді за 2020 рік. Разом з доходами від сіл Градениці та Кагарлик виходить 9 800 000 грн або 9,3% всього бюджету громади. Якщо сюди додати ще плату за землю з громадян та ПДФО за результатами декларування одноосібників за паї, виходить 11 000 000 грн або 10,5% бюджету громади. У Біляївській громаді нараховується 27,5 тисяч гектарів сільськогосподарської землі, з них 25 тисяч гектарів саме сільськогосподарської ріллі.
Для порівняння, на території сільськогосподарських угідь Біляївської громади помістяться три маленькі, але дуже заможні європейські країни, Монако, Сан-Марино та Ліхтенштейн. Їх сумарний бюджет - більше 16 мільярдів доларів. Тож внесок сільськогосподарських підприємств у розбудову громади, в її соціальну сферу, зміцнення інфраструктури є надзвичайно великим, але потенціал – ще більш потужним та значним.
- З нагоди свята ми хочемо подякувати всім працівникам сільського господарства Біляївської громади, які відповідально, порядно, прозоро, чесно до громади займаються своєю благородною, важкою, ризикованою та потрібною людям справою, - відзначив Біляївський міський голова Михайло Бухтіяров, - від імені всієї громади хочемо привітати працівників сільського господарства та побажати їм успіхів, процвітання, високих врожаїв та достатку.
Наш край славиться своїми працьовитими людьми, а земля – щедрістю до тих, хто її любить та вміє на ній працювати. Хочеться побажати, щоб підприємства та фермери могли купувати техніку, що зробить їх працю більш ефективною та менш важкою, щоб вони менше залежали від погодних та природних примх, щоб для біляївських аграріїв були відкриті ринки не лише нашої країни, а й Європи та світу, щоб колективи отримували високу офіційну заробітну платню, а разом ми могли розвивати громаду та робити її максимально комфортною для життя. Бо це великою мірою залежить саме від наших аграріїв.
Це свято стосується всіх землевласників громади, які самостійно обробляють паї, або передали їх в оренду. Дуже важливо, щоб землевласники могли отримувати такий прибуток, який би зробив паї стабільним джерелом доходів.
Протягом 2021 року міська рада та управління землевпорядкування провели декілька зустрічей с представниками галузі, де говорили про важливість прозорої співпраці з громадою. Тут дуже вдячні всім, хто з розумінням поставився до цього питання.
Абсолютним лідером зі сплати податків не лише серед аграріїв, а й загалом в громаді, є підприємство з села Мирне “Південьагропереробка”, серед найбільших платників - МРАКС “РІПАК”, ТОВ "КОЛОС", ПрАТ «Виробниче об’єднання "Одеський консервний завод", ПП Агрофірма "Промінь", ТОВ "Хладконтакт", ТОВ “Аріста-Агро”, ФОП Гайдучик В.В., ФГ “Нива Надії”, ТОВ "АГРОЛІДЕР ЛТД", ФГ "Віттерра", ТОВ "Рекорд", ТОВ "Одесарибгосп", ФГ "Золота нива", С/Г ТОВ "ВОЛЯ", ТОВ "Зелена планета-2011", ФГ "Ольвія", ТОВ "Декоративні культури", ПРАТ "Мирний", СТОВ "Виноградна лоза", ПСП "Агропромінь-В", ТОВ "Олеся КОМ", ТОВ "ГРІН ЛЕНД ЛТД".
У переддень свята ми поговорили з кількома представниками галузі, щоб громада з перших вуст дізналася про її роботу, виклики та переваги. Думки у всіх різні, але загалом всі сходяться на одному – цю справу вони не залишать, вона важка, але має багато переваг.
Віталій Разумов, ТОВ “Колос”, Градениці
– Якщо вам хтось з фермерів, які мають більше 1000 га в роботі скаже, що це невдячна справа, що їм не допомагає держава, що все погано – не вірте їм. Хорошо живуть фермери. Земля здатна прогодувати.
Олексій Згірін, СГ ТОВ «Виноградна лоза»
З 2003 року у Широкій Балці працює сільськогосподарське ТОВ "Виноградна лоза". Керує ним Олексій Згірін. Підприємство займається вирощуванням фруктів та зернових.
- У нас є багаторічники - сади, виноградники. Є зерновий клин. Це масляничні культури: соняшник, рапс. Злакові – пшениця, ячмінь, - розповів Олексій Згірін.
Масштаби господарства, за його словами, невеликі. Приблизно 70 гектарів багаторічників і до 100 гектарів під зернові.
На його думку, сьогодні краще займатися інтенсивними технологіями, тримати невелике, компактне підприємство і отримувати результат. Тому що в межах великого агрохолдінгу зробити це набагато важче.
Левову частину своєї продукції - 60-70 % підприємство реалізує як сировину для виготовлення дитячого харчування. Зокрема, мова йде про фрукти. Тому при їх вирощуванні фермер дотримується усіх норм, щоб продукція була екологічно чистою.
- Ми вже відправили продукцію на Херсонський завод дитячого харчування. І в цьому році у лінійці ТМ «Карапуз» пюре з груші буде саме з наших фруктів, - поділився Олексій Згірін. – Співпрацювали також з консервним заводом дитячого харчування у селі Степанівці. З наших яблук також робили сок і пюре.
На фото: вся ця продукція була вирощена у садах підприємства СГ ТОВ «Виноградна лоза»
На думку фермера, зараз у сільському господарстві працюють лише люди фанатичні, які не бояться труднощів, збитків і готові ризикувати. Адже треба враховувати і податкове навантаження, і вміння знаходити кошти на насіння, добрива, паливо, засоби захисту рослин тощо.
Але найбільша проблема, зазначає фермер, – це брак кадрів.
- Це дійсно так, кадри вірішують все. Молодь після інституту не йде працювати у господарство на землю. Бо зараз більше заробляють не у сільському господарстві, а навколо нього. Це компанії, які реалізують пестициди, добрива, паливно-мастильні матеріали, без яких сільське господарство не може існувати. І коли молодий агроном приходить до фермера, то одразу розуміє, що тут треба працювати 365 днів на рік, по 24 години на добу. Людина думає: навіщо їй це треба, краще піти менеджером з продажу тих же запчастин до сільгосптехніки, або засобів захисту рослин, і не мати клопоту, - пояснює Олексій Згірін. - Великий дефіцит трактористів, слюсарів. Якщо запитати у будь-якого аграрія, кожен скаже, що їм бракує трактористів. Сьогодні немає навіть освітніх закладів, де навчають цій спеціальності.
За словами фермера, сільське господарство зараз йому нагадує гру у карти. Якщо не дуже досвідченому гравцю дати погані карти, він програє. А якщо гравець буде з досвідом, азартний, він знайде можливість виграти навіть і з поганим розкладом.
Своє господарство Олексій називає дітищем, справою, яку він створив з нуля, і в яку вклав багато сил, тому, як би не було важко, все ж таки продовжує її ростити-виховувати.
- Людина, яка щось створила, побудувала, мене зрозуміє. Своє творіння ви буде захищати до кінця. Так і в мене. Ще одна причина – це мій колектив. Деякі працюють на підприємстві більше 15 років. У всіх у них є родини, вони хочуть працювати тут і надалі, розраховують на мене, як роботодавця, і я не можу їх підвести. Це велика відповідальність.
Щодо планів, то, за словами Олексія, зараз у всіх фермерів вони однакові – вижити.
- Щороку, як тільки комбайн вийшов з останньої загонки, я кажу собі: все, більше не хочу нічого. Потім приходить час і механік запитує: ну що, Петровичу, будемо щось робити. Бо ж казали - все? І я відповідаю: звичайно, дискуй, готуй сіялку. Я привезу добрива, насіння, і будемо продовжувати.
МРАК «Ріпак»
Майорівський регіональний агрокооператив сільгоспвиробників «Ріпак» створений більше 20 років тому. Займається вирощуванням зернових і технічних культур. Серед них пчениця, ячмінь, соняшник, ріпак. Незмінний керівник підприємства усі ці роки Куценко Дмитро Іванович.
Площа, на якій підприємство проводить роботу, більше 1500 гектарів. Найбільше вирощують пшениці – до 1000 гектарів, 400 – жита, 300 – соняшника.
Працюють в агрокооперативі 44 людини. Усі переважно жителі села Майори. За виключенням головного інженера і керівника, вони - з Повстанського.
- У нас колектив дружний. В основному це кістяк, який працює з дня створення, - розповідає головна бухгалтерка підприємства Гуменюк Надія Володимирівна. – Є і кілька молодих спеціалістів, які чудово влилися у нашу сільськогосподарську родину. Всі, хто сумлінно працює, мають відповідне ставлення, повагу.
За словами бухгалтерки, звичайно, є й такі, які приходять і одразу йдуть. Не без цього. Не всім під силу і до душі така робота.
- Це сільське господарство, тут ненормований робочий день. І вихідних часто немає, і на свята доводиться працювати. А молодь зараз хоче, щоб все було легко, просто, нормовано, тому і не тримається, йде.
Найбільша проблема для сільгоспвиробника, за словами бухгалтерки – це несприятливі погодні умови. Адже це те, що неможливо передбачити, і з чим важко змагатися.
- В нашій справі результат не завжди залежить від 100% докладених зусиль. Можна працювати сумлінно, але, наприклад, якщо засуха, то нічим не зарадиш.
Багато уваги приділяють на підприємстві техніці. Дбають про її оновлення.
- Техніка виходить з ладу – замінюємо, з’являються сучасні модернізовані моделі – закладаємо у план, щоб придбати. За усим цим слідкуємо. Без техніки в нашій справі - ніяк. Закупили трактор, комбайн новий. Зараз ось замовили різні борони, сіялки.
Головною особливістю агрокоперативу, вважає Надія Володимирівна, є все ж таки колектив, відданість кожного працівника сільському господарству. Завдяки цьому підприємство успішне.
- Згуртував наш колектив Дмитро Іванович. Він керівник і завжди підставляє плече під всіх. Персонально несе відповідальність за всю роботу, - говорить Надія Володимирівна. – Останній рік був важкий через карантин. Пік жнив, а агроном не зміг вийти. І його обов’язки взяв на себе Дмитро Іванович. Час посіву захворіла агроном, і знову Дмитро Іванович став до роботи. Тому процес у нас не зупиняється. І в планах підприємства так само жити і робити.
Надія Міхова, ФГ “Нива Надії”
Це невелике сімейне фермерське підприємство, що належить Петру та Надії Міховим. Вони займаються зерновими та технічними культурами. Раніше займалися овочами, але, кажуть, що це дуже фізично важкий та затратний вид сільськогосподарської роботи.
- У сільське господарство ми прийшли невипадково, - розповідає пані Надія, - чоловік працював спочатку агрономом, потім керівником радгоспу. Я – бухгалтер за освітою. Але давно хотіли на волю, займатися власною справою. Тому, коли почалося розпаювання землі, замислилися про створення власного підприємства.
За словами Надії Міхової, особливість роботи в цій галузі – що у тебе майже немає вільного часу та вихідних. Вихідний може дати тільки дощ. В інший час робота завжди є. Взимку вони працюють з технікою, оновлюють, ремонтують. Потім посівна, догляд за полем, збір врожаю – і так по колу.
– Мені найважливіше не ображати людей, особливо, наших пайовиків. До них ставимося з усією повагою, вчасно розраховуємося, інколи й наперед, якщо у людей скрутна ситуація. І до їх землі так само – дотримуємося сівозмін, залишаємо землю під пар, щоб відпочила.
Кожен рік, розповідає фермерка, по-своєму особливий. Найголовніший виклик – це погода. Від дощів, від снігу, від заморозків все так же залежить галузь, як і багато років тому.
Федір Попазов, ТОВ “Рекорд”, Широка Балка
Підприємство 20 років займається вирощуванням зернових та масляничних культур. Особливо пишається своїми соняшниками. Підприємство бере активну участь у житті села. Допомагає школі, дитсадку, церкві та людям, які опинилися у скрутній життєвій ситуації.
– У нашій професії найголовніше – це люди, з якими ти працюєш. Я прийшов у сільське господарство 20 років тому зі школи. Був учителем фізкультури. Прийшов завдяки підтримці тодішнього голови РДА Дмитра Антоновича Попова. І всі ці роки знав та знаю, що найважливіше – це люди. Пайовики, які довірили тобі свою землю, та колектив, який поруч з тобою.
Я їм постійно кажу: ставтеся до підприємства, як до власного, думайте про нього, і підприємство буде думати про вас. Я ніколи не економив на заробітних платах, на соціальному захисті працівників. У нас так заведено, що з врожаю – перший та головний платіж, це розрахуватися з власниками паїв. Другий – це зарплата. Люди знають, що у нас стабільно є дні авансу та дні зарплати, які ми не порушуємо у жодному разі.
Я хочу, щоб у переддень свята дякували не мені, а я їм хочу сказати спасибі. Це Василь Дмитрович Андрейчук, Віра Іванівна Голобородько, Сергій Терещенко, Євген Снежко, Віктор Федорович Іванов.
Головне у нашій сфері – не бути жадібним до людей. І тоді у тебе все буде. Так кажу своїм колегам, які скаржаться на плинність кадрів, на їх брак. Цінуйте людей – і вони віддячать вам. Це велика відповідальність – і їй треба відповідати.
Щодо роботи на землі – то тут теж треба не боятися запитувати поради у науковців, годувати землю добривами. Бо як голодна людина – зла, так і земля не віддячить тобі, якщо не погодувати її.
