Стартовий капітал для відкриття міні пікарні "Теплохліб", що на Одещині, власники отримали за програмою підтримки малого бізнесу від Центру зайнятості населення у 2013 році, а запустили її у 2018. Запитаєте, чому так довго? Читайте та слухайте розмову Біляївка.City з власниками торгової марки “Теплохліб" з міста Теплодар – Тетяною та Денисом Волковими. Вона буде цікавою, якщо ви на старті створення власної справи, шукаєте нові точки для росту, хоче зрозуміти, як працює локальний бізнес, та чому він потрібен громадам та країні.
Теплодар називають спальним районом Одеси. Це молоде місто, чию історію змінив вибух на Чорнобильській АЄС. Тут теж планували звести атомну станцію, але від ідеї відмовилися після екологічної катастрофи. Останні десятиліття Теплодар називають найбільш нудним та одним з найбільш депресивних міст Одеської області.
Подружжя Дениса та Тетяни Волкових переїхали сюди з Одеси у 2007 році, коли Теплодар був на піку свого розвитку. Будинки були ще гарними та міцними, вулиці тихими та зеленими. Тут добре було ростити дитину, будувати свій дім та замислитися про відкриття власної справи. Не подобалося тільки, що ввечері, повертаючись з роботи в Одесі, ніде не можна було купити хліба.
Головне – ідея, а не стартовий капітал
– Його розбирали вранці, – розповідає Тетяна Волкова, – я запитувала у продавців, ну як так, чому ви не замовляєте більше? Ми навіть сварилися, обурювалися. З пам’яті яскраво виринав аромат свіжоспеченого хліба, гарячих булочок, хрусткої скоринки, яку відламуєш, а вона парує теплом, але нічого не змінювалося. Пізніше я навіть купила хлібопічку, так сильно мені бракувало теплого домашнього хліба.
На той момент вони вже думали про свій бізнес. Шукали, чого ж бракує Теплодару.
– Ідея з пекарнею виникла саме з цього невдоволення, - згадує Денис Волков, - дати місту те, що тобі самому в ньому бракує. Ми хотіли не просто відкрити магазин, стати ретейлерами, яких сотні чи тисячі. Мріяли, щоб було виробництво, бо це робочі місця. Податки в місцевий бюджет, а значить розвиток міста, яке ми свідомо обрали для життя. Ми могли стати частиною фундаменту для рестарту Теплодара в нових реаліях. Якби кожен десятий замислився про власну справу, а у кожного 30-го вийшло, ми б жили в більш успішному місті та заможній країні.
на фото: Денис Волков, співвласник торгової марки "Теплохліб"
Зараз, кажуть, вони б дуже добре подумали, чи вкладатися саме у пекарню.
- Наша сліпа, неухильна віра в те, що все вийде, стала передумовою успіху, – говорить Тетяна, – але це не означає, що треба сидіти та просто мріяти. Їздили у гастротури на мініпікарні, на великі заводи з виробництва хліба, бували на майстер-класах, на виставках, знайомилися з шеф-кухарями, гуру хлібопекарської професії, дивилися відео в інтернеті. Я експериментувала на кухні з випічкою, а з домашніх рецептурних книг занотовувала поради прабабусь.
Денис відповідав за фінанси. Частину коштів вони залучили за програмою підтримки малого бізнесу. Потрібно було написати бізнес-план та захистити його у Центрі зайнятості міста Теплодар. У 2013 році їм перерахували за програмою 20 000 гривень. У 2014, через особисті обставини, родина взяла таймаут. Окрім того, ця сума була лише частиною від потреби. Краплею в морі.
Додаткове фінансування шукали у позиках рідних, в інвесторів, які хотіли з гарантією вкласти фінанси та мати прибуток.
– Я провів десятки зустрічей. Виявилося, що “хліб всьому голова, ранок починається з хліба” – було нашим уявленням про надійну справу, - згадує Денис, – а для багатьох вкласти гроші в магазин, в інтернет стартап, IT-технології, навіть у розробку дронів, здавалося тією справою, яка точно не прогорить.
Втім контакти, які завели під час тривалої підготовки до старту, допомогли отримати вартісне обладнання у лізинг. Не довелося закладати машину чи майно. Це подружжя вважає щасливим квитком.
Відео Біляївка.City: шість правил, як з міні пекарні зробити бізнес від власників торгової марки "Теплохліб"
Будьте готові до розчарувань, і весь час вчіться
Тетяна – економістка, Денис – інженер-технолог, який працював торговим представником, менеджером. Перед запуском вони запросили до себе одного з найкращих пекарів-технологів України, чий графік розписаний буквально на рік уперед. Його робота – за гроші консультувати пекарні перед запуском. П’ять днів інтенсиву. Повне занурення в професію людей, які до цього не займалися пекарською справою. Перше випробування обладнання, і перший спечений хліб.
– Ми п’ять днів не спали. Ледве трималися на ногах, але вбирали в себе знання. Треба було одразу спекти міні промислову партію: 50, 70 одиниць. Перший хліб на продаж – класичний “кірпічик”, під час настройки обладнання – маленькі батончики з білого борошна, – розповідає Денис, – ази, нюанси – це ми отримали завдяки якісному наставництву. На ньому не можна економити. Такі знання не дають даром.
Перший хліб на продаж - класичний "кірпічик" та білий батон
Найбільш складним моментом стало зібрати команду. Зараз вони стверджують, що з ними працюють люди, які розділяють цінності торгової марки.
– Коли ми реєстрували підприємство, то державна реєстраторка сказала нам багато приємних слів. Ми, підприємці, важливі для міста, йому потрібні робочі місця. – згадує Тетяна, – знаєте, я повірила в них.
На фото: Тетяна Волкова, власниця торгової марки "Теплохліб"
Подружжя розповідає, що були моменти, коли треба було запускати зміну, а працівники не виходили на роботу, не брали слухавку, при зустрічі казали, що вийдуть через тиждень-два. Коли справа не твоя, ти нічим не ризикуєш – то й відношення до неї відповідне.
Тоді вони самі виходили та ставали до печі, бо не хотіли підвести вже своїх партнерів.
– Вперше така ситуація сталася випадково, - згадує Денис, – ми тільки запустилися, це було перед Різдвом, мав необережність партнерам пообіцяти напекти короваї. Хоча ми тільки-тільки освоїли основні рецепти з хлібом. У нас було лише двоє працівниць та Тетяна. Працювали разом, спали по дві години, однак всі замовлення доставили вчасно. До речі, і зараз я все ще сам займаюся розвозкою хліба.
Де шукати замовників
– З 25 грудня 2018 року ми почали свою справу, а 2-го січня вже вивозили продукцію, - розповідає Денис, – у Теплодарі влаштовували безкоштовну дегустацію. Розвозили продукцію у магазини та залишали “на пробу” для покупців. Завдяки рекламній кампанії в такому форматі отримали перші 20 замовлень.
Пам’ятають свого першого покупця. Це підприємець з сусіднього села Мирне, Едуард Тітков, який приїхав на виробництво, щоб на власні очі побачити технологію випічки хліба. Бо у "Теплохлібі" заявили, що випікають правильний хліб – на живій заквасці, у печах на дровах, деякі сорти – залишають визрівати у плетених кошиках з лози, використовують найкращі інгредієнти.
– Ми хотіли пригостити його випічкою. Однак він сам підприємець. Знає труднощі професії, ціну підприємницького хліба. Тому відмовився від пригощання та заплатив повну вартість у 27 гривень. Ці гроші ми до цього часу зберігаємо – наша реліквія, – згадує Тетяна.
Взагалі, розповідає подружжя, форс-мажорів у виробництві може бути десятки: не привезли вчасно борошно, вимкнули світло чи воду, ремонтні роботи, брак персоналу, тривалий час, щоб окупити інвестиції, якщо залучаєш вартісне обладнання. Однак золоте правило Волкових – за жодних обставин не підводити магазини партнерів.
– Ми працюємо з ними від початку запуску, – підтверджує їх слова перший підприємець міста Біляївка, власник торгової мережі “Саша” Володимир Бубелич, - їх хліб просто розмітають з полиць. Часто запитують. Люблять. Я сам його купую, бо він мені нагадує смак хліба з дитинства.
Жити за законом
У подружжя Волкових харчове виробництво. Це ще один ризик. Однак вони кажуть, що ніколи не боялися перевірок. Не боялися запросити на виробництво своїх партнерів, потенційних замовників. До пандемії проводили екскурсії для студентів, школярів, думали про туристів. Таких запитів було вже десятки.
– У нас є правило – не знаєш, як зробити – зроби за законом, - каже Денис, - ми ніколи не шукали можливості обійти закон, ухилитися від сплати податків, дозволити працівникам знехтувати медоглядами. Це б порушувало нашу ідею, концепцію, з якою ми створювали бізнес: бути корисними Теплодару та його мешканцям.
Так чи інакше, вважають вони, порушення правил запустило б клубок проблем. Сьогодні ти приховав людину, податки, не пройшов харчову комісію, десь порушив технологію чи санітарний стан – завтра маєш сплатити штраф, втратиш репутацію, маєш домовлятися з кимось, щоб на це закрили очі. Тоді стаєш заручником ситуації. Навіщо, якщо від початку можна все зробити правильно, за законом, кажуть вони.
Як соціально відповідальний бізнес, вони ініціюють різні екологічні проєкти – відмову від поліетиленових пакетів, підтримують активності місцевих громадських об'єднань, а ще займаються благодійністю, яку не хочуть афішувати.
Купуючи продукцію від "Теплохліба" його покупці підтримують також проведення різноманітних культурних заходів у місті
Біляївка.City дізналися зі своїх джерел, що йдеться про підтримку багатодітних родин, центру соціально-психологічної реабілітації "Надія" і не тільки.
– Якщо у нас є партія продукції, яка не вийшла, – пояснює Денис, – він смачний, якісний, але не ідеальний зовні, його ми відвозимо у місця перетримки безпритульних тварин. Нічого і ніколи не викидаємо, не намагаємося підсунути партнерам. Бо для нас хліб, і все, що з ним пов'язано – святе.
Коли можна видихнути
Виробництво починалося з п’яти позицій, зараз їх десять основних та лінія з випічки десертів. Через три роки від старту – зареєстрували торгову марку “Теплохліб”.
- Локальний бізнес дуже гнучкий, мобільний та поруч зі своїми споживачами. Люди хочуть здобного, багетів, менш калорійного хліба – печемо, - каже Тетяна, - також ми почали виробництво десертів: профітролі, кекси, еклери, пряники. Але не для масового продажу, а для кав’ярень. Готуємо з дуже якісних інгредієнтів – тому це не дешева продукція. Завдяки можливостям сучасної логістики, поштовим сервісам – ринок для місцевого виробництва сьогодні набагато ширший, ніж був 15-20 років тому. Ви навіть не уявляєте, як між містами мігрує кондитерка. Чомусь люди хочуть того, що випускається зовсім в іншому регіоні.
Подружжя розповідає, що попри труднощі виробництва, їм подобається працювати саме в такому форматі.
"Теплохліб" називає себе соціально відповідальним бізнесом
– Ми хочемо робити ексклюзивний продукт, покращувати якість, пропонувати нові рецепти, добитися стійкості нашої справи.
Обидва кажуть, що вести бізнес у парі – нескладно, якщо в ній є взаємопідтримка.
- Єдине, чого ми не знали на старті, наскільки пекарня – це фізично важко, хоча ми й намагаємося автоматизувати більшість процесів, - каже Тетяна, - пекти хліб, як вдома у бабусі, на дровах, на живій заквасці, це неймовірно важка праця.
Денис дуже раціональний у своїх оцінках. Каже, що видихнув від старту бізнесу через 1,5 роки, коли пекарня почала утримувати себе та його родину.
- Тривалий час ми в неї тільки вкладалися, беручи гроші із заощаджень, позики, кредити. Поки не вийшли в нуль з усіма виплатами за техніку. Але коли почали жити з обороту, то видихнув. Бо відчував відповідальність за родину, за її матеріальний стан. Це був мій бізнес-план, мій ризик, і я дуже боявся підвести свою дружину, свою сім’ю. Боявся, що дійде до необхідності жертвувати тим, що зароблено до бізнесу.
Для Тетяни цей момент є більш духовний. Вона розповідає, що видихає кожен раз після великих свят, коли у них замовляють калачі та великодні паски.
Святкова продукція від торгової марки "Теплохліб"
- Ми печемо їх такими, що важко повторити в домашніх умовах. Я відчуваю за плечими крила, коли після свят до нас надходять сотні подяк, добрих слів, привітань. Ми стаємо частиною свята наших земляків. Несемо аромат випічки, про який мріяла, в сотні будинків Теплодара, Біляївки, Мирного та інших населених пунктів. У такі хвилини здається, що ми недаремно займаємося своєю справою, вона потрібна не лише нам, а й землякам. Стає реальністю моя місія зробити життя у Теплодарі теплішим, комфортнішим та більш щасливим.
Фото та відео Галина Халимоник, скріни з відгуками - зі сторінки "Теплохліб" у Facebook
