Наталія Ликова багато років поспіль працює лікаркою-офтальмологом у Біляївській лікарні. А більше 30 років тому, на початку 90-х, вона організувала групу здоров'я на базі Біляївської ДЮСШ, де у якості тренера проводила заняття з ритмічної гімнастики. Ми попросили Наталію Георгіївну більш детально розповісти про цей досвід.
- Тоді це було для мене задоволенням. Відчувала, що і самій фізкультура потрібна, а роль тренерки дуже стимулювала, - згадує Наталія Ликова.
Спочатку, за її словами, спортивно-оздоровчі заняття хтось з місцевих проводив на базі першої школи. Поступово вони припинилися. І дівчата, які відвідували їх, почали пропонувати взятися за цю справу їй.
- Я тоді була дуже активна. Вони просили: давай, організовуй, ми будемо ходити. Я і погодилась.
Заняття проходили тричі на тиджень – у понеділок, середу і п’ятницю, ввечері о 19.00. Займалися у теперішньому боксерському залі ДЮСШ.
Лікарка сама розробила комплекс фізичних вправ, які виконували ритмічно під музику. Направлені вони були в першу чергу на оздоровлення, кожен сустав мав отримувати своє навантаження. А загалом навантаження було таке, щоб його могла витримати людина у будь-якому віці.
- Я сама підбирала музику під вправи, робила записи вдома. Приносила на заняття свій магнітофон, вмикала і починала заняття, - згадує Наталія Ликова.
Займались у групі, за її словами, лише жінки. Вік був різний. Але кількість учасниць постійно змінювалась.
- Пам’ятаю, що було на занятті і три людини. А було й таке, що не всім у залі вистачало місця, так багато охочих приходило.
Лікарка зазначає, що лише у одиниць з тих, хто відвідував заняття, була система. Вони не пропускали тренування. Інші ж навпаки - замалися, коли доведеться, і через це їм було важче.
- Влітку ми взагалі не займалися, бо було спекотно. А коли така велика перерва, то важко всім знову зібратися до купи, - зазначає лікарка.
Тривала ця ініціатива близько двох років. Виникли нові обставини, і її довелося припинити.
- Я почала працювати в Одесі, часу вільного стало менше, фізично не встигала займатися ще й тренуванням, - говорить Наталія Ликова. - Пам’ятаю, що пізніше хтось інший почав проводити такі заняття у приміщенні колишньої лазні. Я навіть теж намагалася їх відвідувати. Знову ж таки, через зайнятість на роботі, системи не було, а значить, і результату теж. Тому відмовилась від цього.
За словами лікарки, свій досвід тренерства вона зараз згадує з посмішкою, їй подобалося цим займатися. А якщо говорити більш емоційно – вдавалося від занять ловити кайф і передавати його іншим.
