Щоразу, проходячи повз город Марії Родідял, розташований він на розі вулиць Суворова і Дружби, дивуєшся не лише його ідеальному вигляду в усі сезони. Вражає також, як на такій маленькій ділянці вдається вирощувати стільки зелені, овочів, фруктів і навіть квітів. Саме це ми і запитали господиню, коли завітали до неї додому.
Всього з будинком у жінки приблизно 7 соток, десь три 3 з них зайняті під город. І вона каже, що цього вистачає, щоб мати у сезон свої овочі, їсти їх і робити з них закрутки на зиму.
- Своє завжди краще мати, тут і про смак, і що нікуди бігти не треба, якщо вам знадобиться перчик у салат або петрушка, цибуля, морква до супу. Є розсада, втикнула, нехай росте, - ділиться жінка. - В мене так: посадила картоплю, викопала, і на тому місці одразу посадила помідори. Росли тюльпани, відквітнули, викопала їх і посадила перець та сині. Ось такий сівообіг виходить.
Одного року, розповіла господиня, вона вибирала лише велику картоплю, а маленьку залишала у землі. Після зими навесні вона зійшла, жінка її підгорнула, кущів 20 вийшло. Поливала, доглядала, а на початку травня вже мала свою молоду картоплю.
- Я не саджу багато, кілька рядків цибулі, перцю, зелені, кілька десятків кущів помідорів, хоч по кілька кущів кабачків, кабаків, синеньких. Так, щоб для себе вистачило, але родить і дітей ще пригощаю. Однак, скажу я вам, від якості насіння, розсади багато чого залежить. Тому треба все це теж мати своє, щоб знати, що виросте, - говорить жінка.
Гордість Марії Родідіял, персикове дерево. Йому вже більше 30 років, такого вона більше ні в кого не бачила. Три плоди – і кілограм виходить. Груші, яблучка теж свої має.
Господиня не приховує, що за городом доводиться постійно доглядати, щоб мати врожай. Саме по собі рідко щось роде. Тому вона на ньому щодня, у всі сезони, окрім зими. Виходить зранку, о шостій, коли ще немає спеки. А потім ще й ввечері, коли спека спадає, може до восьмої-дев’ятої ще щось робити, поливати.
- Сказати, що сили багато маю, то ні. Важче з кожним роком, старі болячки даються взнаки. Але так, попрацюю, потім полежу, відпочину, і знову до роботи, - ділиться жінка.
Не використовує Марія Леонтіївна магазинні препарати, якими рекомендують бризкати рослини для захисту або кращого росту. Каже, що в усі часи користувалася і продовжує використовувати лише перевірені природні компоненти.
- Куряк, можна коров’як, але його зараз складніше знайти. Компост. В мене є куточок з компостом, куди зношу листя, бадилля тощо. Це точно все натуральне, корисне і допоможе рослинам. Колорадського жука збираю руками, ділянка невелика, тож справляюся.
Полив, якщо спека, через два дні, щоб не в’янула рослинність. Слідкувати треба, щоб земля не тріскалася. Наголошує господиня на обов’язкових просапках, рихленні, підв’язці, якщо це перці чи помідори. Тому щодня робота знаходиться.
- Знаєте, часто чула, коли люди продають свою городину на базарі, а покупці говорять їм: "ого, дорого". Хочеться сказати, так це ж який труд. Візьміть хоча б раз самі посадіть, виростіть, і тоді все зрозумієте, - говорить Марія Леонтіївна.
У всі сезони на її городі ростуть також квіти: тюльпани, нарциси, чорнобривці, айстри, півонії, троянди тощо. Садить жінка їх для краси, для душі. Інколи ділиться з сусідами, знайомими, які йдуть до когось у гості і просять квітів, щоб зробити букетик.
- Якби мене посадили в етажерку (прим. ред. - багатоквартирний будинок), то я б не змогла там жити. Мені земля потрібна, - ділиться жінка. - Цьому будинку більше 30 років, цей город колись моя мама обходила, тепер - я. А от молодь, бачу по онуках, не надто до роботи на городі. Зовсім інше покоління. Говорять, що все можна купити на базарі. Можна, але ж своє завжди смачніше, вирощене з любов'ю.
