Хочемо привернути увагу мешканців нашої громади та читачів до стану кладовищ. Пам’ятаємо, як у жорсткий карантин обурювалися люди, що їх не пускають на кладовища у поминальні дні. Зараз немає ніяких заборон та перешкод, але давайте зазирнемо за паркани кладовищ та глянемо, що там відбувається. Після сезону дощів там не видно могил через зарості бур'яну. Якщо спека триматиметься ще кілька тижнів, трава почне висихати та може стати причиною пожеж. Цією публікацією ми хочемо розпочати публічну дискусію, як нашій громаді змінити своє ставлення до місць останнього земного притулку наших рідних та близьких людей.
- Для християн кладовище – це святиня, - каже настоятель храму Рівноапостольського Князя Володимира з села Майори отець Михаїл, - саме тому ми входимо на нього та хрестимося, і виходимо - хрестимося. Це має глибоке пояснення. Наш Господь прийшов у цей світ саме так, як була створена людина – у душевно-тілесній формі. Він помер та воскрес у тілі. Тому тіло в християнстві має надважливе значення. Апостол Павло, коли його запитали, як тіло може воскреснути після смерті, відповідав - це наче зерно. Його поклали у землю, а воно проросло у точній формі до рослини, з якої впало. Тому дбати про місця поховання своїх предків – це обов’язок людей. А те, що ми бачимо зараз – це наслідок атеїстичної радянської доби.
Кожне місто обирає для себе свій шлях утримання кладовищ. Хоча по закону кожному українцю належить безкоштовне місце для поховання – не у кожному місті його можна отримати задарма. Так, в Одесі офіційно відкрито лише одне кладовище. Щоб знайти місце на інших – треба викласти чимало суму. Неофіційно нам назвали від кількох тисяч доларів до 10-12, в залежності від розташування.
Окрім того, в Одесі є величезний ринок підприємств, які надають послуги з утримання поховань. Ми поцікавилися, скільки коштує ця послуга в Одесі, зателефонувавши за кількома номерами. Середня вартість – від 500-700 гривень за один виїзд. За одним з номерів таких фірм ми натрапили на дуже балакучого співрозмовника, який розповів:
- Усе залежить від місця поховання та віддаленості кладовища. Якщо це в межах Одеси – то з дорогою вартість виїзду на місце 700 гривень. Зазвичай, нам телефонують родичі, які виїхали з Одеси до інших місць, та кажуть: приснилися тато\мама, сходіть, приберіть. Ми виїжджаємо – фотографуємо місце до, потім виконуємо замовлення, фотографуємо, робимо відео, фото цього місця після – та надсилаємо звіт.
У Біляївському міському управлінні з розвитку та експлуатації комунального майна нам розповіли, що доглядати за усіма могилами на кладовищі без участі в цьому родичів померлих – неможливо.
- Територія кладовищ до 3 гектарів, за якими доглядають по 1 людині. У деяких населених пунктах доглядачі працюють не на повну ставку, - розповів нам начальник управління Андрій Руденко, - їх завдання взаємодіяти з родинами новоприставлених покійних, видати інвентар, прослідкувати, щоб був порядок. Але викосити всю території з урахуванням, що це не чисте поле, а специфічна територія, одними руками – неможливо.
В управлінні зазначають, що у Біляївській громаді з мешканців не стягується платні за догляд за могилами. Більше того, міська рада дбає, щоб кожна родина могла без проблем поховати своїх рідних та близьких, які пішли в інший світ. Це неминучий процес, тому завчасно дбають, щоб були вільні ділянки, обговорюють проєкт розміщення нового кладовища.
- Єдине, за що люди сплачують – це догляд за так званими “заброньованими” місцями в межах родинних поховань. Але для розуміння мешканців – це 30 гривень на рік. Таких місць на всій території Біляївки набереться близько 700, але за частиною є заборгованість. Догляд за могилами – це завдання власне самих родин, - відзначає начальник управління, - звісно, ми будемо зараз разом з комунальним підприємством планувати викоси алейок, але закликаємо мешканців також прийти та навести порядок на могилах своїх рідних.
Варто відзначити, що в Біляївській громаді є приклади, коли люди гуртуються, щоб утримувати кладовища. Так, у Кагарлику мешканці збирають по 20 гривень на обкос кладовища. Це своєрідне самооподаткування. Є приклад Градениць, де благодійник разом з небайдужими мешканцями долучилися до облаштування кладовища.
Кладовище у Граденицях
Наша редакція хоче запросити мешканців громади до обговорення. Якщо подивитися на стан кладовищ у країнах Західної Європи, то там ви ніколи не побачите такого безладу, як у нас. Навіть в Україні є місця, де кладовища виглядають значно доглянутіше. Що маємо зробити ми всі разом, щоб місце поховання наших рідних виглядало охайно та впорядковано? Будемо раді почути ваші думки з цього приводу. Пишіть у коментарях. Також закликаємо все ж таки вшанувати пам'ять рідних та знайти час, аби навести на їх могилах порядок.
