Анна Бугаєва – живе в Одесі, співзасновниця та керівниця соціального проекту - інклюзивні майстерні для дітей та молоді з аутизмом “Важливий кожен” та керівниця проекту “Torba4dobra”. Аня виховує 10-річного сина з аутизмом, заради майбутнього якого почала займатися соціальним підприємництвом. Її розповідь – це чесна та покрокова інструкція для тих, хто розмірковує про організацію такої справи в своєму місті.
- Був момент прийняття ситуації, коли зрозуміла, що аутизм – на все життя. Син не переросте. Не витягнемо терапією. Це назавжди, - згадує Анна, - з’явилося питання, що далі? Як з цим жити? Що буде з моєї дитиною, коли мене не стане? Чи не буде це подвійною зрадою, якщо зараз я забезпечую йому щасливе життя, а потім він потрапить у психоневрологічний диспансер? Це найстрашніше, що може статися з людиною з таким діагнозом.
На той час Аня спілкувалася в чаті з батьками дітей з аутизмом. Це була своєрідна група підтримки рівних, де вони ділилися переживаннями, порадами, координатами лікарів, успіхами своїх дітей, а також проблемами, які виникали у побуті та суспільстві.
- Хтось розповів про випадок, коли до його дитини з аутизмом поставилися не толерантно, - батьки співчували, хтось написав, шкода, що ми живемо не у такому толерантному суспільстві, як Сполучені Штати Америки.
Хоча до цього героїня сама часто жалілася, та в той момент ця фраза її зачепила. Вона тільки повернулася з правозахисного тренінгу, де розповідали про США в контексті ветеранів війни у В’єтнамі.
- У жодній країні світу права людям не дарували. Права виборювалися та захищалися, - каже Анна, - я скинула у чат фотографії ветеранів тієї війни, які на інвалідних візках, на милицях приїздили до Капітолію, щоб виступити та захистити права ветеранів на соціальні гарантії від держави, яка їх відправила на війну. У цей момент з’явилося відчуття, що ми маємо гуртуватися, говорити про наші потреби та шукати для них вирішення, а не лише жалітися.
Проблем Анна та інші батьки бачили декілька. Це працевлаштування для молоді з діагнозом аутизм, складність працевлаштування батьків, яким треба весь час дбати про дітей, якого б віку вони не були, а також вирішення питання, що буде з їх дітьми у майбутньому, коли батьків не стане.
- Останнє питання для мене найважливіше, - зізнається Анна, - знаю, що батьки по-різному намагаються його вирішити. Хтось навіть народжує ще дітей, щоб дбали за старшими. Але це досить жорстоко по відношенню до них та не дає ніяких гарантій. Тому для себе сформулювала концепцію – ми створюємо інклюзивні майстерні, які вирішують дві соціальні проблеми: навчання та працевлаштування молоді з аутизмом, дають змогу звільнити час для батьків, щоб вони могли піти на роботу, зробити домашні справи, просто інколи побути на самоті кілька годин. Окрім того, на перспективу, я бачила розширення проекту майстерні до квартир підтриманого проживання та кемпхілу, що стануть домом, місцем постійного проживання для тих, хто працює в майстернях, коли їх батьків не стане.
Ця ідея, розповідає героїня, не нова. Вона надихнулася історією, яку розповіла режисерка Любов Аркус у документальному фільмі “Антон тут поруч” про хлопця з аутизмом.
Ілюстрації - сувенірні листівки майстерні "Антон поруч"
Саме для героя цього фільму та через нього режисерка створила благодійний фонд та центр для людей з аутизмом, в якому навчаються, працюють люди, які мають складності з комунікацією та потребують постійного супроводу тьюторів. У майстернях центру вони виготовляють сумки, листівки, чашки, подушки, які продають у магазині благодійного фонду. Анна отримала змогу пройти стажування у майстерні "Антон поруч".
В Україні тема соціального підприємництва активно почала розвиватися не так давно. Зокрема, у дослідженні "Соціальне підприємництво в Україні. Економіко-правовий аналіз" зроблена спроба унормувати інформацію, оскільки відсутність єдиного погляду породжує дуже великі кількісні та якісні розбіжності у дослідженнях та висновках: що може називатися соціальним підприємництвов, які форми його існують, скільки людей зайняті в цій сфері. У 2020 році, відповідно до дослідження, в Україні було зареєстровано 1000 підприємств, які можна віднести до соціальних, за останні 6 років їх кількість виросла на 82%. Це стало своєрідною відповіддю на те, що система перестала самостійно справлятися з кількістю соціальних викликів, ініціатива почала з'являтися знизу - від людей, кому ці проблеми боліли, зокрема представникам чи опікунам вразливих груп. Тоді ж почали з'являтися такі ініціативи як ФіолЄтово, Сніг на голову, Good Bread from Good People, Майстерня Мрії, Творча майстерня "ТАК", Очі Тари: відновлюючий масаж від незрячих майстринь тощо.
Як створювалася соціальна майстерня “Важливий кожен” в Одесі
- Найперше і найскладніше було озвучити проблему. Я наштовхувалася на нерозуміння людей. Бачила в їх очах німе питання: про що вона каже? невже, вона це серйозно? – розповідає Анна Бугаєва.
Для відкриття майстерні потрібно було приміщення та хоча б кілька машинок. Анна та кілька інших ініціативних мам вирішили почати з цього. Для того щоб залучити кошти, Анна написала проєкт на конкурс громадських ініціатив у місті Одеса.
Проєкт, з різних причин, не виграв конкурс, але зібрав навколо людей, які хотіли б його підтримувати. Організація “Молода громада” запропонувала приміщення у 17 квадратних метрів.
- Воно було крихітним, потребувало ремонту, але я вирішила, що це шанс перейти від мрій, намірів до дій, тому ухопилася за цю ідею, - згадує співзасновниця майстерні.
Кошти на ремонт збирали на новорічно-різдвяному ярмарку в одеському парку Шевченка. Кілька мам напекли печиво, еклерів, зібрали хенд-мейд біжутерію та інші вироби, які виставили на продаж. Виручили 6400 гривень. Цих коштів було замало, але долучилася одна з мам, яка стала співзасновницею організації Наталія Шрамко, вона взяла на себе решту витрат з ремонту приміщення.
Гроші на придбання техніки збирали на краудфандинговій платформі “Моє місто”. За 10 днів люди підтримали проєкт на 20 000 гривень, яких вистачило на придбання машинки, столів, стільчиків.
Організаційно-правові форми соціальних підприємств обираються виходячи з оптимальної бізнес моделі та систем оподаткування. Аня поки що зупинилася на громадській організації. У майбутньому думає про благодійний фонд.
Інфографіка СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО В УКРАЇНІ. Економіко-правовий аналіз
Що виробляє та продає майстерня
Відповідно до дослідження, про яке ми згадували вище, у більшості соціальних підприємств працює до 5 осіб (31%). У 26% соціальних підприємств працює 6-10 осіб, і в 18% офіційно працевлаштовано 11-20 осіб. Лише у 15% соціальних підприємств працює понад 20 працівників.
Для Анни кількість працівників визначилася приміщенням. Воно зовсім маленьке, то може вмістити тільки чотири постійних працівників та волонтерів, які їм допомагають.
Зараз в майстерні четверо працівників – це Юля, 35 років, Ваня, 36 років, Сеня, 16 років, Максим – 14 років.
До цього проєкту дівчина не шила, але шила її мама. Це визначило перший напрямок роботи. Основна продукція, яку випускає майстерня, це шоппери – великі сумки для покупок, для походу на пляж, або навіть просто, як аксесуар. Їх вони продають в Інтернеті під брендом “Torba4dobra”, на різноманітних офлайнових заходах під час одеських ярмарок, типу Гешефту, а також – виготовляють під замовлення компаній для корпоративних подарунків. Більшу частину роботи виконують молоді люди з аутизмом, але допомагають волонтери та самі батьки.
- Дуже важливо, на мій погляд, щоб соціальне підприємництво створювало комерційно конкурентні речі, - каже Анна, - тоді у нього є шанс вижити, приносити кошти, які необхідні для соціальної місії організації. Не потрібно, щоб сумки чи інші вироби купували із жалості і не користувалися ними. Це має бути продукт, який би людина охоче купила навіть, якби не знала історію цієї речі.
Тому вони багато працюють над дизайном, вигадують, як подати та прорекламувати товар. Їх "фішки" - ексклюзивність, натуральні тканини, цікаві прінти та написи, акцент на розумному та екологічному споживанні. Тут шиють також екоторбинки, які можуть замінити поліетиленові пакети.
Модель фінансування, яку обрала Анна, включала чотири складові: комерційна виручка, яку люди перераховують як благодійну допомогу, гранти, підтримка від людей-донорів та проведення офлайнових неінклюзивних заходів.
Час від часу організаторка подає заявки на різноманітні грантові конкурси. Вони виграли конкурс на дофінансування від Міжнародного Фонду «Відродження» на 100 000 гривень. За ці кошти закупили обладнання для інклюзивної керамічної майстерні, а також виграли конкурс "Найкращий соціальний проект" від Impact Hub на 50 000 гривень для придбання пресу для створення принтованих футболок, кепок, чашок тощо. Зараз майстерня розширяється. Вони закінчують ремонт у новому орендованому приміщенні.
До карантину це було одне з непоганих джерел доходів, яке не лише підтримувало організацію в розвитку, а й допомагало дітям, молоді з аутизмом відчувати себе частиною великої спільноти.
Фото 2018 року
Важливі умови працевлаштування до майстерні "Важливий кожен"
Тут розробили детальний опитувальник для батьків, чиї діти хочуть працювати або брати участь у навчанні, майстер-класах майстерні, та передбачається, що вони будуть залишатися там без батьків.
Які ліки приймають, який режим занять, роботи, відпочинку є комфортним для них, чи схильні до агресії, чи є на щось алергія тощо.
Зараз Анна Бугаєва запустила краутфандінгову кампанію "911 супер друзів для людей з аутизмом". Її посил дуже простий - люди з аутизмом теж хочуть мати друзів, спілкування, не хочуть ставати заручниками життя у чотирьох стінах. Але їм складно налагоджувати комунікацію, хоча вони дуже цього прагнуть.
Для цього їм треба інклюзивні простори. Вони порахували, що для розширення майстерні та її сталого розвитку треба, щоб у Юлі, Вані, Сені, Максима з'явилося 911 друзів, які підпишуться на щомісячну пожертву у 90 гривень.
Цих грошей вистачить на поточні видатки майстерні: оплату оренди, придбання матеріалів, оплату комунальних платежів. Анна переконана, що її соціальне підприємство зможе за такої підтримки вийти на прибутковість та самоокупність вже за два роки.
Підтримка соціального підприємства це не лише створення умов для людей з вразливих груп, а й соціальна інвестиція. Як порахували у дослідженні "Соціальне підприємництво в Україні. Економіко-правовий аналіз", 36% соціальних підприємств спрямовують свій дохід на соціальні цілі, у середньому це 14 465 тис. грн., або 0,05% всіх видатків державного бюджету України, передбачених на фінансування соціального захисту населення. Для порівняння, єдиною діючою в Україні банківською програмою соціального інвестування WNISEF6 за 5 років свого існування було інвестовано у соціальні проекти 28 586 538 грн, тобто у середньому 5 717 тис. грн. у рік. Це на 60% менше, ніж орієнтовний річний внесок соціального бізнесу на соціальні цілі.
Анна Бугаєва чесно каже, що не всім молодим людям, які приходять, близьке заняття шиттям. Не всі вчаться швидко. Інколи треба витратити хоча б два роки на навчання та два роки на працевлаштування у супроводі тьютора у соціально орієнтовані види підприємництва.
Оновлено 30 травня 2021 року
Через три роки від старту проєкту вони змогли переїхати у великий інклюзивний простір, де дорослі люди з аутизмом можуть працювати, спілкуватися, жартувати, знати, що вони тут потрібні, корисні, їх чекають та вони живуть у суспільстві, де Важливий Кожен.
Фото з архіву Анни Бугаєвої, а також сторінок у Facebook бренду Torba4dobra, Важливий Кожен
