Дев'ятого листопада своє професійне свято відзначають ті, для кого слова робота і свято є абсолютними синонімами. Бо саме вони організовують культурно-розважальні заходи для мешканців. Біляївка.City вирішили розпитати кількох працівників культури нашої громади про форс-мажорні ситуації, які з ними траплялися під час свят. Зараз над ними вже можна посміятися, але в той момент було не до жартів.
Купальник – це не завжди про пляж
Майя Бондар, директорка Біляївського міського будинкку культури
Для глядача, за словами Майі, практично усе, що йде не так, сприймається, як задумане. Лише їм за кулісами доводиться через це часто нервуватися. Найбільше казусів, як правило, трапляється з дітьми.
Це був день медичних працівників. Танцювальний колектив "Фенікс" з Майорів, яким керує директорка, мав виступати у Біляївці. Танцюристки приїхали, почали переодягатися. У процесі з’ясувалося, що солістка колективу забула вдома частину костюму - купальник. До виступу ще було півгодини, тож Майя зателефонувала одному з батьків своїх вихованок і попросила привезти цю річ.
- Двадцять хвилин очікування, і ось на порозі з пакетом з’являється чоловік. Я полегшено видихаю, відкриваю пакет і дістаю ... пляжний чорний купальник - ліфчик на зав’язках і плавки, - згадує керівниця колективу. – Але кур’єр був задоволений, що виконав місію, він навіть і не сумнівався, що це той самий купальник. Хіба існують якісь інші? Я мала швидко придумати план "Б". Виручив нас колектив з Вигоди. Його керівниця Марина, яка теж виступала, позичила свій купальник, бо їх номер був пізніше. До речі, згодом, в такій же ситуації вона рятувала нас ще раз.
Танцювальні колектив "Фенікс"
Коли одна голова добре, а дві ще краще
Марія Стрижевська, художня керівниця Повстанського БК
У 2019 році Марії, готуючись до Дня села, довелося добряче понервувати. Однією з фішок, без якої свято було б немислиме, бо на ній зав’язаний сценарій, була нагорода у вигляді букв. Вони символізували фразу "Я люблю Повстанське". Вручати їх мали найактивнішим мешканцям разом з подяками.
- Ми заздалегідь замовили ці статуетки. Вони були дерев’яні. За задумом, кожну букву треба було ще пофарбувати в певний колір. Зробити це я доручила найвідповідальнішій особі – моєму татові. Він теж людина зайнята, тож, спеціально для цього виділив окремий день - за добу до свята. Роботи було небагато, і на вулиці тепло, тому все йшло за планом, все мали встигнути, - ділиться Марія. - Щоб надати нагородам блиску, тато покрив їх зверху ще й лаком і виніс на сонце висихати.
Минуло декілька годин, а статуетки чомусь не висихали. Верхній шар лип до рук. Минуло ще декілька годин, але ситуація не змінювалась. Ми з мамою почали активно гуглити причини, чому не висихає лак, і шукати лайфхаки, як це виправити. А потім з’ясували, що лак виявився не лаком, а оліфою. Тато переплутав банки.
Це був шок, ми могли втратити головний елемент свята. Я намагалась не панікувати, розуміла, що вручати липкі нагороди не можна. Треба замовляти нову партію, вже, звісно, за власний рахунок. Але питання було не стільки в грошах, а в тому, чи візьметься майстриня їх до завтра виготовити, адже на годиннику сьома вечора. Дякувати, вона погодилась. Ми вчасно отримали 12 новеньких ще не фарбованих статуеток. На допомогу фарбувати вже нову партію тато покликав мого дядька. І, правду кажуть, одна голова добре, а дві – ще краще. Дядько вирішив перевірити свої здогадки, взяв серветку і почав протирати нагороди, ті що в оліфі. І, о чудеса, вони переставали бути липкими. Щастю не було меж. Ми мали ідеальні статуетки, і ще 12 штук залишалися в запасі. Вони й досі чекають нового свята, нагоди, щоб знайти своїх володарів.
Клоун, який йде по-англійськи
Валентина Ракова, директорка Майорівського БК
Валентина розповіла, що минулого року вони усі дуже хвилювалися, що робити зі святкуванням Дня села. Адже в цей день розпочалася сильна, затяжна злива. Усі заходи планувались на свіжому повітрі, тож майорівським працівникам культури довелося зробити нереальне: швидко масштаби великого гуляння вмістити у залу БК.
Але траплялися ситуації і кумедні.
- На одному з дитячих свят у БК я мала виступати у ролі клоуна, - згадує Валя. –Дівчата були в ролі інших мультяшних героїв. У кожної були відповідні костюми. І от свято у самому розпалі, я пропоную дітям зіграти у гру, і в цей момент на моєму костюмі тріскається і розходиться змійка. Суть в тому, що без неї костюм не тримається. Тож, клоуну довелося раптово, без пояснень, як кажуть, по-англійські, піти. При чому робити це задки. Дякувати, що в арсеналі у нас були ще декілька різних костюмів, в які можна було швидко переодягтися. Тож, за десять хвилин клоун повернувся, мовляв: А от і знову я! Хоч виглядав дещо інакше. Втім на настрій дітей це не вплинуло, вони залюбки продовжували гратися з клоуном в новому амплуа.
У темряві, але з музикою
Володимир Кошулько, директор Біляївського районного БК
Казуси, запевняє директор, можуть траплятися чи не на кожному святі. Так, одного разу він вийшов на сцену співати і забув слова пісні. Печаль в тому, що ніхто не здогадувався, чому співак мовчить. На щастя, після перших акордів пам'ять до нього повернулась, і він зміг в потрібному місці вступити.
Забував слова Володимир і, співаючи у дуеті. При чому одночасно з напарницею. Тоді вони разом імпровізували, придумували прямо на сцені власний текст, близький до оригіналу. Вийшло, за його словами непогано, ніхто нічого і не помітив.
Одного разу хтось намагався зірвати в БК свято.
- Років п’ять тому під час урочистостей до Дня культурного працівника, коли нагородження йшло повним ходом, у нас в БК раптово зникла одна фаза в електриці, - пригадує Володимир. - Ситуація така, що музика продовжує звучати, бо звук у нас на 2й фазі, але зал у темряві. Горять лише три лампочки, на кшталт тих, які вказують на вихід. Сцена у напівтемряві. Там світяться два ліхтарика.
На диво, ажіотажу серед глядачів не було. Урочиста частина продовжувалась і у такій атмосфері. Коли потім приїхали РЕМовці, з’ясували, що в цей час хтось просто перерізав на стовпі дріт. В це важко було повірити, що вдень, в центрі хтось на таке наважився. Але дріт таки висів.
Коли все в твоїх руках
Ольга Тітієвська, керівниця Граденицького БК
На базі Граденицького БК працює вокальний колектив "Рассвет", який з 2013 року здобув звання народного. Казус трапився під час захисту цього звання.
Колектив "Рассвет"
- Вокальний номер, це не просто спів, а й певна постановка рухів, - говорить Ольга. - Так і у нас. В певній частині пісні дівчата мали синхронно підняти руки, зробити невеличкий акцент. Все це було до автоматизму відпрацьовано на репетиціях. І от колектив на сцені, в залі комісія. Починається номер, і саме в той момент, коли потрібно робити рух, в однієї учасниці розстібається юбка і починає спадати вниз. Вона, зрозуміло, ловить її і тримає руками, через це синхронно зробити рух не вдається. Звісно, це не вплинуло на результат, звання нам присудили, але кожна для себе зробила висновок: перед виступом дуже ретельно перевіряти костюми.
