Згідно з дослідженням Центру екологічних ініціатив «Екодія», через 80 років понад чверть Біляївки може опинитися під водою внаслідок зміни клімату. Однак у коротшій перспективі як експерти-екологи, так і прості біляївці спостерігають упевнене скорочення води — озера зменшуються, річки стають менш повноводними, а регулярні підтоплення стали минулим. Розбираємося у цій суперечності і аналізуємо, що зміна клімату може принести Біляївці.
Останніми роками світова спільнота почала значно серйозніше ставитися до проблеми зміни клімату. Минулорічна доповідь Міжурядової групи з питань зміни клімату попередила про згубні наслідки для світу, якщо урядам не вдасться утримати зростання температури на рівні 1.5 °C до кінця століття — а минулого тижня по всьому світу (в тому числі і в Києві) пройшли марші за боротьбу зі зміною клімату напередодні Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. Попри глобальний масштаб цієї теми зміна клімату не є якоюсь абстрактною міжнародною темою для Біляївки: глобальне потепління уже впливає на місто і в перспективі матиме значно сильніші наслідки.
Звіт Центру «Екодія»: 25% Біляївки буде під водою
Витяг зі звіту «Екодії»: список міст за часткою території, яка може опинитися під водою до 2100 року. Біляївка займає шосте місце серед 34 міст: 25,3% її території може бути підтоплено до кінця століття.
Найновіші дані про вплив на Біляївку зміни клімату містяться у дослідженні «Вода близько: підвищення рівня моря в Україні внаслідок зміни клімату», яке Центр екологічних ініціатив «Екодія» опублікував у листопаді минулого року. Дослідження, яке згодом висвітлювали в українських ЗМІ, малює доволі апокаліптичну картину. Якщо Україна та інші країни не скоротять викиди парникових газів і продовжуватимуть використовувати викопні джерела енергії (вугілля, нафта, газ) замість відновлюваних (сонячна, вітряна енергія тощо), то вже до кінця століття 34 міста і ще 556 селищ та сіл у прибережній зоні Південної України принаймні частково опиняться під водою. У звіті розглядаються 6 регіонів — Донецька, Запорізька, Херсонська, Миколаївська і Одеська області та Крим. При цьому інфраструктура Одеської області при такому сценарії постраждає чи не найбільше.
Біляївка входить до верхньої частини списку міст, яким загрожує підтоплення до 2100 року. Згідно з передбаченнями авторів звіту, 25,3 відсотка території міста можуть опинитися від водою при описаній вище тенденції. В Одеській області більше за Біляївку може постраждати тільки місто Вилкове (утім, воно уже і зараз особливе: через своє географічне положення «українська Венеція» часто страждає від повеней); у самій Одесі «Екодія» передбачає підтоплення однієї шостої території міста.
Автори звіту також підготували інтерактивну карту, на якій можна детально розглянути зону можливого затоплення — і перевірити, чи не опиниться під водою ваша вулиця через 81 рік. Згідно з картою, у зону потенційного захоплення, окрім Біляївки, потрапляє також кілька ближніх сіл Біляївського району — Троїцьке, Яськи і Маяки.
Скріншот з інтерактивної карти «Екодії»: так виглядатиме район затоплення у Біляївці та її околицях у 2100 році, якщо збережеться поточний рівень глобального потепління
Води все менше і менше: чи суперечать спостереження біляївців звіту «Екодії»
План озера Білого, 1900 рік
Результати дослідження «Екодії» виглядають дещо парадоксально на фоні повсякденних спостережень біляївців. За останні десятиліття води в місті стає менше, навіть візуально. Біляївка.City уже публікувала план-карту акваторії Біляїівки: на ній гарно видно, що акваторія озера Білого станом на 1900 рік була набагато більшою, ніж зараз; озера Погоріле, Сафьяни, Мале були суцільною акваторією Білого.
Це помічають і біляївці. Рятувальник і місцевий активіст Сергій Будан стверджує Біляївка.City, що основною проблемою зменшення рівня води є забивання проток. Внаслідок цього, за словами Будана, страждає туризм: зменшується кількість риби і стає менше можливостей для туризму. Він закликає до того, щоб регулярно прочищати їх — робить це самостійно, а у квітні цього року започаткував Facebook-групу, щоб привернути увагу до проблеми.
У розмові з Біляївка.City місцевий підприємець Валентин Сусленко, який багато років проводить водні екскурсії акваторією Біляївки, говорить про ширші причини «скорочення води». За його відчуттями, рівень води помітно зменшився у порівнянні зі, скажімо, 1980-ми роками, і це особливо помітно за останні 3-5 років. На думку Сусленка, це викликано зміною клімату, причиною якої є викиди шкідливих речовин в атмосферу.
Науковці підтверджують ці спостереження. Наприклад, у березні експерт проекту проекту ОБСЄ/ПРООН «Сприяння розвитку транскордонного співробітництва та комплексного управління водними ресурсами в басейні річки Дністер» Олег Дьяков зазначав на зустрічі у Біляївці, що за останні десятиліття клімат регіону з помірного поступово переходить у сухий субтропічний. На фоні нагріванні середньої температури збільшується кількість теплих днів, скорочуються періоди з постійним сніговим покривом — і знижується кількість води.
Весняний розлив річки в Біляївці
Місцева громада впевнена, що принаймні частково ці проблеми викликані наявними гідроелектростанціями (і ймовірне будівництво каскаду ГРЕС на Дністрі може ще більше їх посилити). Однак зі слів Олега Дьякова випливає, що зміна клімату також впливає на те, що ми бачимо менше води навколо — серед іншого, глобальне потепління призводить до осушення річок.
Не суперечить — а води стане і менше, і більше. Справа в тому, що поточні екологічні проблеми відрізняються від тих, які зміна клімату може принести через 80 років. Обидві загрози — ближнього майбутнього і більш віддаленого майбутнього — викликані глобальним потеплінням, але різними його проявами. Поки потепління порівняно незначне, воно має такі наслідки, які інтуїтивно й має мати потепління: стає тепліше, зменшується кількість води.
Утім, у більш довгостроковій перспективі зміна клімату може призвести до глобального підняття рівня моря, викликаного потеплінням. Це явище не є унікальним для України, воно є частиною загального тренду підняття рівня Світового океану. Як зазначають автори дослідження «Екодії», з другої половини XIX століття (і особливо з 20-их років XX століття) ми спостерігаємо, що рівень Чорного моря в середньому зростає. Відповідно, продовження цієї тенденції на фоні глобального потепління і викличе потенційні затоплення.
Інші причини затоплення Біляївки й інших 33 міст України, згадані у звіті «Екодії» — тектонічні рухи (вертикальні рухи земної кори) і згінно-нагінні явища та шторми (тобто сезонні спади і підняття рівня води).
Тож, що далі?
Що робити біляївцям і всім українцям, аби ефективно боротися з проблемою зміни клімату? Одна з авторок звіту, представниця «Екодії» Соф’я Садогурська у своїй колонці для «ZN.UA» виділяє два глобальних напрями, в яких має рухатися Україна для того, аби «не допустити невтішних кліматичних наслідків». По-перше, потрібно зменшити викиди парникових газів — і метою тут є повний перехід на відновлювальні джерела енергії до 2050 року. По-друге, Україна загалом — і зачеплені регіони зокрема — повинні адаптовуватися до кліматичних змін.
Звісно, першого напряму практично неможливо добитися на локальному рівні. Зміна клімату є глобальною проблемою, тому, щоб уникнути загроз глобального потепління, не достатньо, щоб сама лише Біляївка повністю відмовилася від викопних джерел енергії. Це питання лежить в компетенції загальнодержавної влади, яка має запроваджувати політику з переходу України на відновлювальні джерела енергії і співпрацювати з іншими країнами у цьому. Тому в питанні зменшення викидів біляївці мають робити те саме, що й жителі інших регіонів — бути екологічно свідомими особисто, і при цьому голосувати за тих політиків, які розглядають боротьбу з глобальним потеплінням частиною своєї програми.
Другий напрям — адаптація до глобального потепління — є більш актуальним на місцевому рівні. Наприклад, Садогурська пише про важливість «урахування ризиків, спричинених підняттям рівня моря, у просторовому плануванні при розробці проектних планів розвитку територій областей, районів чи об'єднаних територіальних громад». Це може й повинна враховувати у своїй роботі місцева влада.
Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED
