У спецтемі "Медична реформа: все, що потрібно знати жителям Біляївської громади" ми розповідаємо про зміни в галузі медицини. Це одна з реформ, які мають привести стандарти українського життя до європейських норм.
В Угоді про асоціацію немає плану перебудови охорони здоров'я України. Просто тому, що ця Угода - про економіку. Але Україна та ЄС домовилися співпрацювати в галузі охорони здоров'я. Бо це, як йдеться в Угоді, передумова "сталого розвитку та економічного зростання".
Якщо уважно перечитати розділ Угоди про асоціацію, додаток ХLІ до глави 22 "Громадське здоров'я", то побачимо, що жодних конкретних рекомендацій для реформування системи охорони здоров'я там немає. Є лише специфічні, точечні, зміни у медичному законодавстві, зумовлені Угодою, які стандартизують деякі поняття та правила, приводять їх у відповідність до Європейського законодавства.
Наприклад, поводження з кров'ю (впровадження європейських стандартів контролю за якістю крові, умов її збирання та зберігання тощо), поводження з тютюном (Україна має взяти до уваги рекомендації Ради Європейського Союзу із питань запобігання курінню та ініціатив з покращення контролю над тютюном) тощо. Окрім того, асоціація може передбачати співробітництво в таких галузях, як боротьба з туберкульозом або обмін інформацією і профілактика неінфекційних захворювань.
Рішення про реформування медичної галузі - це ініціатива українців. Всі громадяни України знають, яка наразі у нас ситуація з медициною. За інформацією Світового банку, українці живуть на 11 років менше, ніж європейці. Одна з причин - застаріла система медицини, яка потребує реформування. Ми користуємося зараз системою медицини, яка дісталася нам у спадок від Радянського Союзу. Як би хтось не відчував ностальгію за Радянськими часами, варто чесно визнати, - ця система була недосконалою. У більшості вона асоціюється з бор-машинами стоматологічних кабінетів, пологами з приниженням жінки та роздільним перебуванням матері та дитини, холодними кольорами стін, панцерними ліжками та жахливим лікарняним запахом.
Свого часу три пострадянські країни Прибалтики, які сьогодні є членами Європейського Союзу, провели реформу медицини. Вони відмовилися від радянських стандартів та запровадили загальноєвропейські, адаптувавши їх під потреби своїх країн.
Нещодавно якість надання медичних послуг в одній з цих країн мала змогу оцінити моя добра знайома Оксана Пузікова, яка нещодавно переїхала з родиною до Естонії. Про свій досвід вона розповіла на сторінці у Facebook. З дозволу Оксани переповідаю його.
Скріншот сторінки у Facebook Оксани
- Моє спілкування з естонською медичною системою розпочалося з виклику Швидкої допомоги, - розповідає Оксана, - після кількох запитань (адреса, причина виклику), мене переключили на лікаря. Поки їхала Швидка, мені дали рекомендації, підбадьорили та сказали, через скільки хвилин Швидка буде у мене. Приїхали оперативно, навіть десять хвилин не минуло.
У лікарні досить було назвати номер своєї ID-карти, щоб лікарі знали всю картину здоров'я пацієнта за все його життя: які захворювання переніс пацієнт, які ліки приймав тощо. Це дуже економить час. На руку мені одягнули спеціальний браслет та відправили в палату реанімації.
Лікарняна палата
У реанімації підключили до апарату, який відслідковує всі життєві показники, поставили крапильницю, взяли аналізи. Весь персонал працював, як єдиний організм.
Після того, як стан стабілізували, мене перевели до звичайної палати. Там опинилася на м'якому широкому ліжку з пультом керування. Можна було самостійно відрегулювати зручность. Видали одноразові тапочки, одяг, їжу та ліки. Медсестри, санітари - всі були безкінечно ввічливими. На всі огляди возили на візку. Хоча можна було самій пройтися - але не дозволили. Комфорт пацієнта - понад усе.
Візки, на яких пацієнтів доставляють на огляд лікаря чи якісь процедури
Палата - для двох людей зі шторкою, яка забезпечує інтимність, але, правда, не рятує від храпу сусідів. Тут не тримають довше, ніж потребує лікування. Не прописують зайвих ліків.
Трішки про саму лікарню. Думала, що сучасніше вже не уявити. Потім дізналася, що ця - не з найкращих в Естонії, але для України - просто космос.
Хол лікарні
Коли переступаєш поріг лікарні - в телефоні знаходиш відкритий wifi. У холі - візки для тих, кому важко пересуватися своїм ходом. Саме приміщення - велечезне. Поділено на сектори - червоний, синій та зелений. На першому поверсі прийом ведуть лікарі. На інших - стаціонарне відділення. У кожного відділення - своя реєстратура.
Якщо випадок не терміновий, то людина реєструється до лікаря та дізнається, коли є вільний час. У сам день звернення - так само надаєш свою ID-карту та отримуєш талон з номером. Очікуєш. Там багато зручних місць, зон комфорту.
У приміщенні лікарні
На електронному табло висвічується номер пацієнта та приблизний час, коли він має зайти до лікаря. Пройти без черги - неможливо. По всій лікарні - купа інформаційних повідомлень. Не заблукаєш. У коридорах - кулери з водою та стерилізатори для рук. Чи варто казати, що враховані потреби для зручного перебування людей з інвалідністю (пандуси, спеціальне обладнання в туалетних кімнатах)? Тут - це норма.
Стерилізатори для рук та кулер для води
Дуже багато квітів, навіть на першому поверсі є квіткова крамниця. Там же - кілька маленьких магазинів та аптек.
В лікарні пахне квітами
Це досвід українки, яка переїхала з родиною жити в Естонію. Які зміни пропонують провести в медицині в Україні, аби підняти її рівень до європейських стандартів - ми будемо розповідати в нашій спецтемі щодо медреформи.
Матеріал друкується в рамках проекту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру східного партнерства, спрямованого на підтримку та зміцнення ЗМК у Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській та Донецькій областя за підтримки Естонського центру східного партнерства та Державного департаменту США.
