Чия мова – того країна. Сім тез про те, як нас роками обманювали, що мова не має значення.

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 15.05.2019 13:25
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Вчора, 14 травня, голова Верховної Ради України Андрій Парубій підписав Закон "Про функціонування української мови як державної". Звісно, після цього знову піднімається шквал критики з боку тих, хто роками запевняв, що мова не має значення. Чи це так? Сім тез та спроба з ними подискутувати. 

Теза №1. Мова не має значення

Запитання до читачів. Якщо мова не має значення – навіщо ворогам української державності необхідно було знищувати її століттями?

Хроніка заборони українського слова та української книги бере свій початок у 1569 році, коли після Люблінської унії оголосили гоніння на українську книгу, та триває до днів сучасних, коли у 2017 році в Російській Федерації після обшуків в московській бібліотеці української книги засудили екс-директорку бібліотеки за розповсюдження нібито екстремістської літератури.

За роки російської окупації кількість дітей, які вивчають українську мову в Криму, скоротилась у десятки. Адміністрації шкіл знаходять сотні причин, щоб змусити дітей та їх батьків відмовлятися від вивчення української. А ті, хто не хоче втрачати зв'язок з Україною, змушений вчити її факультативно. 

Галерея вбитих, засуджених за любов до української мови буде нараховувати сотні тисяч українців. Один з них - Василь Стус

 

Навіщо стільки заборон, якщо мова не має значення? Ви знаєте відповідь на це питання. Бо чия мова – того і країна.

Теза №2. Українська мова стала причиною війни в східній частині України

До 2014 року в Криму діяло вісім шкіл із викладанням українською мовою, якою навчалося всього 6,5% учнів від шкільного загалу півострова.

 За даними Всеукраїнського перепису 2001 року українську мову вважали рідною лише 24,1 % населення Донецької області. Російську мову визначили як рідну 74,9 %, зокрема, етнічні українці.

У травні 2008 року Донецька міськрада ухвалила рішення, яким заборонила збільшувати кількість україномовних шкіл і класів та дитсадків і дитячих груп. І хоча це рішення було призупинено урядом, але загалом – це мовна ситуація, яка склалася в цій частині країни протягом років.

Перепис жителів Луганської області. 84,7% визначили рідною мовою – російську. У той же час 69,5% респондентів налаштовані були позитивно на процес українізації в Луганську. Однак, на жаль, він не відбувся.

Саме в цих регіонах (Крим – повністю, Донецька та Луганська області - частково), де не знайшлося місця для української мови, сьогодні не знайшлося місця  для української державності.

Крим, 7 січня 2014 року. Спалювання українських книжок на мітингу. Якщо звернете увагу, то навіть історію Україну тут викладали російською мовою. ​

Запитання. Чи українська мова, якої фактично не було в цій частині країни, стала причиною війни? Ви знаєте відповідь. Чия мова там панувала  – та країна зараз є фактичним господарем цих територій.

Теза №3. Функціонування української мови визначено Конституцією України, інші закони не потрібні

 Конституцією України, статтею 10, насправі визначається, що єдиною державною мовою в Україні є українська. Застосування мови гарантується Конституцією України та визначається законом.

Але до квітня 2019 року не було, окрім сумнозвісного закону Ківалова-Колесніченка, законодавчих спроб детально розтлумачити, як саме потрібно застосовувати українську мову як державну та забезпечувати її функціонування.

Цей закон лише чітко окреслює сфери, де вживання української є обов’язковим. 

Розробити закон про функціонування української мови - це був обов'язок депутатів Верховної Ради. І його виконали на 28му році Незалежності України

 

Чи можна вважати, що цей закон був не потрібний? Можемо навести десятки аналогій. Наприклад, в Конституції України є стаття 7, якою в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Але це не відміняє необхідність у низці законів щодо визначення повноважень, обов’язків, прав місцевого самоврядування.

Теза № 4. Є чимало цивілізованих країн, де двомовність закріплена на законодавчому рівні, і це не створює проблем

Є чимало країн, які законодавчо захищають функціонування державної мови низкою законів. Наприклад, Франція. 

Що ж до країн, де функціонують декілька мов. Переважно, мова йде про країни, де немає національної мови, або про відношення національної мови та мови, яку принесла в свої колишні колонії країна-завойовник.

Розглянемо декілька прикладів.

 Канада. Ця країна є переважно англомовною. Лише один острівець – Квебек – населений франкомовними нащадками підкорювачів цих земель зі Старого світу. Саме ця мова потребує захисту, як, на жаль, в Україні – українська.

З 1977 року у провінції Квебек діє Хартія французької мови. Спеціальна державна організація – Офіс французької мови слідкує за дотриманням мовного законодавства, розглядає скарги громадян, проводить перевірки підприємств і організацій, допомагає у францизації і пропонує сучасну франкомовну термінологію у різних галузях.

Хартія гарантує, що мовою обслуговування в магазинах є офіційна французька мова, вона є мовою вивісок, зовнішньої реклами, мовою роботи та шкіл.

І, до речі, попри фінансову забезпеченість Канади, у франкомовній провінції Квебека двічі піднімалося питання про вихід зі складу держави на всенародних референдумах.

 Бельгія, країна з майже 200-літньою історією, складається з трьох частин, що поділяються саме за мовною ознакою: нідерландськомовна Фландрія і французькомовна Валонія, а є ще й маленький німецькомовний клаптик.

Бельгійська модель мирного співжиття спільнот, що є абсолютно різними і в мовному, і в культурно-історичному значенні, донедавна вважалася взірцем.Одна з причин, що попри рівність мов та культур, упродовж майже 150 років у Бельгії домінувала франкомовна еліта. Ситуація кардинально змінилася в середині 20-го століття. Тепер тут час від часу виникають різноманітні конфліктні ситуації на мовному грунті. 

Фінляндія. Фінляндія взяла за другу офіційну мову колишньої метрополії Швеції. З одного боку це було зроблено на противагу російській мові, з іншого Швеція має майже такі ж розміри і населення як Фінляндія. І шведськомовних було не більше 6%. Швеція не становила загрози і давно вже не мала до фінів територіальних претензій. Крім того швецька мова вивчається набагато менше ніж фінська.

Ще дві дуже показові країни - це Білорусь та Ірландія. Вони знаходяться поряд з колишніми метрополіями.

І Росія, і Британія переважають свої колишні колонії за населенням в десятки разів. І мають на них великий культурний та мовний вплив. Тож, наприклад, у Ірландії домінуючою мовою й досі залишається англійська, частка ірландомовних лише 40%.
Білорусь. Тут є своя національна мова – білоруська. І є друга державна – російська, яка домінує в мовному просторі так сильно, що за роки існування двомовності білоруська мова фактично зникла.

На сьогодні є серйозні побоювання, що білоруська за нашого життя може перетворитися на мертву мову.

Теза №5. Закон утискає права національних меншин

Закон жодним чином не обмежує права дітей з національних меншин вивчати рідну мову, він лише говорить про те, що вивчення державної мови є обов'язковим. І це, як вважає, наприклад, директорка Європейського центру з питань меншин Тове Маллой - в інтересах самих дітей. Вони захочуть вступити до українських вузів, працювати на державній службі. Незнання української мови на державному рівні може стати серйозною перешкодою. 

Теза №5. Закон зобов’яже всіх спілкуватися українською

Ні. Закон жодним чином не буде втручатися в мову приватного спілкування. Ми про це вже робили пояснення та інструкцію з посиланням на статті закону. 

Але, дійсно, цей закон робить першою мовою, на якій службовець має спілкуватися з відвідувачами державних та комунальних закладів - українську, забезпечує документообіг українською, а також захищає право української бути присутньою в інформаційному просторі України. 

Це фото можна зробити в будь-якому місті України. Але його зробили у Кропивницькому. З 33 друкованих видань на полиці з продажу преси - лише 4 українською  Дмитро Васильєв

 

Державний статус української мови зобов’язує всіх чиновників державних і комунальних органів застосовувати саме її. Це ще 20 років тому розтлумачив Конституційний Суд України.

І вочевидь, якщо особа мала бажання податися на державну службу та уособлювати собою державу і державну політику, вона мала б опанувати державну мову. Якщо з певних міркувань вона того не зробила, прийнятий Верховною Радою закон ще раз надає їй таку можливість, в тому числі через мережу безкоштовних курсів вивчення української мови.  

Теза №6. Цей закон порушує Європейську Хартію регіональних мов 

У самій Хартії вказано, що "охорона і розвиток регіональних мов … не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності їх вивчати". Державний статус української мови закріплений в Конституції, розтлумачений Конституційним Судом України, і ніщо, в тому числі Хартія, не може змінити цей статус.

Відтак Хартія прямо визнає неприпустимим ігнорування державної мови.
Російська мова, а щодо неї йдуть найбільші баталії, не відповідає визначенню терміну "регіональна мова" в статті 1 Хартії. Через те, що в Україні немає обмежених території, в межах яких проживають люди, що володіють нею. Російська мова поширена на всій території України, а в деяких сферах вона довгий час навіть домінувала. І тому не російська, а вже українська мова існувала на правах міноритарної, яку необхідно захищати.

Теза №7 Ухвалення закону про захист мови - розколює суспільство 

Насправді, країн, які змушені були законодавчо закріпити права національних мов, дійсно, небагато. Одна з них - це Естонія. Російська мова домінувала до того, як ця країна здобула незалежність. Так само естонська була певний час під забороною. 

Перший незалежний уряд проголосив естонську мову офіційною і навіть не розглядав можливості надати російській мові статус другої офіційної. Знання естонської мови та історії - обов'язкова умова для отримання громадянства всім жителям країни, чиї предки оселилися в Естонії після 1938 року. 

Естонія з року в рік демонструє найвищі результати ефективності та стандарти життя з усіх пострадянських республік

Чи став цей закон причиною розколу в країні? Ні. Сьогодні Естонія - член Європейського Союзу, країна - член НАТО, країна з високими стандартами життя, цифрова держава, яка не має, на відміну від України, окупованих частин територій. 

Насправді, розкол здійснюють ті, хто намагається переконати українців, що мова не має значення, якщо це - українська мова. Але стара та давня мудрість: чия мова - того і країна - не втратила і ще багато років не втратить своєї актуальності. 

 

Коментарі:

Останні новини