Проблему недієздатності української пенсійної системи обговорюють вже більше 15 років. В уряді неодноразово заявляли, що у майбутньому ця система не зможе забезпечити пенсійні виплати всім громадянам, які зараз працюють. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль зазначав, що через 15 років нічим буде платити пенсії. Доповнював його міністр фінансів Сергій Марченко, звертаючи увагу, що тим, кому менше 40 років, не варто розраховувати на пенсії від держави. Щоб вирішити цю проблему, в Україні з 2023 року планують ввести другий рівень пенсійної системи – накопичувальний, давши можливість українцям самим відкладати кошти на пенсію. Кілька днів тому міністерство фінансів презентувало проект, пояснивши, яким чином все це будуть запроваджувати. Біляївка.City розбиралися, що таке другий рівень пенсійної системи, кого він стосуватиметься, хто, куди і скільки платитиме. В кого вибір буде, а кого змушуватимуть це робити. І чи існують ризики в такій системі.
На початку коротко нагадаємо, які рівні пенсійної системи є в Україні:
1. Солідарна пенсія – вона нині діє. Це коли пенсіонери отримують виплати з Пенсійного фонду, який наповнюють ті, хто офіційно працює, сплачуюючи ЄСВ.
2. Накопичувальна система пенсійного страхування – другий рівень. Поки що не діє. Хоча, згідно з пенсійною реформою 2003 року, він мав запрацювати ще 16 років тому.
Цей рівень лише планують запровадити, і саме про нього піде мова у публікації. Полягає він в тому, що частину внесків українці будуть відкладати (перераховувати) на особисті пенсійні рахунки, а частину – і надалі сплачувати до загального Пенсійного фонду.
3. Добровільні накопичення – третій рівень пенсійної системи. Він діє в Україні з 2005 року і передбачає, що громадяни самостійно відкладають гроші на рахунки недержавних пенсійних фондів. Розмір заощаджень вони визначають самі. Але сьогодні лише близько 10% українців використовують такий рівень пенсійної системи.
Що таке другий накопичувальний рівень пенсійної системи
Другий рівень – це обов'язкові накопичувальні пенсії. Від першого рівня – солідарної пенсії він відрізняється тим, що певну суму коштів працівники перераховуватимуть не у спільний кошик, з якого зараз виплачують гроші нинішнім пенсіонерам, а на свої індивідуальні рахунки. Тобто вони будуть власниками цих грошей, зможуть передавати у спадок і користуватися, коли досягнуть пенсійного віку. А щоб ці гроші за роки не з’їла інфляція, накопичувальний пенсійний фонд буде їх інвестувати.
В уряді обіцяють, що солідарні пенсії нікуди не зникнуть. Їх продовжуватимуть виплачувати з єдиних соціальних внесків, які сплачують усі роботодавці та ФОПи. Тобто накопичувальна пенсія виплачуватиметься додатково до солідарної і не зменшуватиме її розмір.
Коли почне діяти накопичувальний рівень
Запуск другого рівня пенсійного забезпечення планують у 2023 році. Його проводитимуть у кілька етапів. Щорічно на кожному етапі сума обов'язкових відрахувань збільшуватиметься. З 2026 року всі учасники накопичувальної системи зможуть самі обрати, хто управлятиме їхніми пенсійними заощадженнями.
Кого торкнеться реформа
Реформа стосуватиметься тих, кому у 2023 році буде менше 55 років. Для тих, кому більше 55, нічого не зміниться. Роботодавець, як і раніше, сплачуватиме за них до загального кошика 22% ЄСВ від зарплати. Такі люди, вийшовши на пенсію, отримуватимуть лише солідарну пенсію.
Зазначимо, що у жовтні 2021 року середня пенсія в Україні становила 3 915 грн, мінімальна – 1 854 грн.
В першу чергу, реформа стосуватиметься офіційно працевлаштованих осіб. Оскільки сплачувати внески до накопичувального фонду, як і до солідарного, за них буде роботодавець. Разом з тим долучитися до неї зможуть ФОПи та самозайняті особи.
Скільки треба буде платити
У перший рік дії накопичувального рівня розмір внесків буде 1% від зарплати. Сплачуватимуть його з єдиного соціального внеску. Відповідно сплату ЄСВ зменшать на відповідну суму. Це означає, що такі відрахування не повинні стати додатковим навантаженням ні на працівників, ні на їх роботодавців.
Розмір відрахувань до накопичувального пенсійного фонду будуть поступово збільшувати. У 2024 році він становитиме вже 1,5%, а у 2025 року – 2%. Розмір сплати ЄСВ до соціальних фондів відповідно зменшуватиметься до 20,5% та 20%.
Допомагатиме з накопиченням українцям і держава. Обов’язковий внесок, який робитиме за працівника роботодавець, держава дублюватиме з держбюджету. Це означає, що у 2023 році щомісяця на накопичувальний рахунок працівника надходитимуть вже 2% від його зарплати. З них 1% - від роботодавця, 1% - з бюджету, у 2024 році це вже буде загалом 3%, у 2025 році – 4%.
За бажанням, зможуть українці ще додатково перераховувати гроші зі своєї зарплати на власний накопичувальний пенсійний рахунок. Як бонус, кожен такий добровільний внесок держава подвоюватиме, але в межах певного ліміту. Його пропонують встановити на рівні 3% від середньої зарплати (наразі це 5 тис грн на рік).
Де зберігатимуться пенсійні накопичення українців
На першому етапі кошти акумулюватиме Державний накопичувальний пенсійний фонд. Його поки що не існує. Уряд лише розглядає можливість його створення на базі державних підприємств та фондів. Не виключають варіант створення накопичувального пенсійного фонду "з нуля".
До 2025 року Державний накопичувальний фонд буде обов'язковим та єдиним для всіх українців, які братимуть участь у другому рівні пенсійного забезпечення.
З 1 січня 2026 року держава дозволить громадянам переносити свої пенсійні накопичення до недержавних пенсійних фондів (НПФ). Зараз їх в Україні нараховують 63, але за розрахунками Мінсоцполітики, активними є лише 15-20. Тобто громадяни зможуть самостійно обирати НПФ, якому довірятимуть свої пенсійні заощадження.
Недержавні пенсійні фонди зможуть брати участь в управлінні коштами українських пенсіонерів лише після проходження відповідної авторизації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Це має створити конкуренцію. Фонди змагатимуться за пенсійні накопичення українців, пропонуючи їм різні плани інвестування коштів, вищі інвестиційні доходи тощо.
Якщо людина не захоче довіряти свої пенсійні внески приватному пенсійному фонду, то зможе продовжувати працювати з державним.
Куди будуть інвестувати пенсійні накопичення українців
Отримані від українців внески накопичувальні пенсійні фонди зможуть інвестувати в активи з низьким ступенем ризику. Вимоги до таких активів прописані а законі "Про недержавне пенсійне забезпечення".
Зокрема, НПФ можуть класти акумульовані гроші на депозити, але не більше 50% від усіх активів, у цінні папери (акції та облігації українських та іноземних компаній, фінансових організацій тощо).
Ризики пенсійного накопичувального рівня
Найбільшою проблемою накопичувального рівня пенсійного забезпечення називають брак довіри населення до фінансової системи. Це може породжувати сумніви і припущення, що проведення пенсійної реформи перетвориться на ще один інструмент латання дір у бюджеті або спосіб виведення капіталу за кордон.
На думку радника Президента з економічних питань Олега Устенка, введення обов'язкових пенсійних накопичень несе багато ризиків. У країні ще досить сильний податковий тягар, та українці можуть бути просто не готові самі доплачувати до накопичувальних фондів, як і роботодавці платити більше.
Ще один фактор і нагальна проблема - погіршення демографії. Адже потрібно тягнути солідарну систему, коли на одного пенсіонера припадає вже майже один працівник. В Україні зараз менше 13 млн працюючого населення, у той час, як пенсіонерів – 11,1 млн осіб. Експерти і надалі прогнозують демографічний спад, а значить, солідарні пенсії будуть зменшуватись.
Не розвинений фінансовий ринок в Україні теж несе ризик. Невідомо, куди далі гроші населення будуть інвестувати, як вони будуть зберігатись, та в які інструменти будуть вкладати кошти населення.
Радник вважає, що нині краще рухатися в бік третього – добровільного – рівня пенсійної системи. Коли кожен сам вирішує, коли, де і скільки йому накопичувати. Але тут також є багато питань та прогалин. Зокрема, чи планує уряд допустити на ринок іноземні пенсійні фонди, та яким саме фондам будуть готові довіряти власні накопичення українці.
Завдання уряду, на думку Устенка, забезпечити населення гарантіями, які будуть регулювати роботу приватних пенсійних фондів та контролювати їх діяльність.
Як працюють пенсійні накопичення у різних країнах
Однією з найуспішніших і найдосконаліших у світі вважається система пенсійних накопичень у США. Вона складається із трьох рівнів:
• Державне забезпечення (social security), тобто мінімальна виплата від держави, на яку можуть розраховувати найменш захищені групи населення, у нас це солідарна пенсія.
• Особисте корпоративне фінансування, яке забезпечує роботодавець, може бути державним або приватним.
• Особисте індивідуальне забезпечення (individual retirement account), тобто добровільні пенсійні внески, суму яких кожна людина може регулювати собі сама.
Великобританія має одну із найстаріших та найскладніших пенсійних систем світу, яка існує з 1908 року. Вона передбачає два рівні:
• Базовий – після досягнення пенсійного віку людина отримує виплати, розмір яких залежить безпосередньо від стажу та індексується державою відповідно до інфляції. Проте розмір пенсії має свої обмеження. Держава гарантує 20% від середньої зарплати працівника. Для чоловіків пенсійний вік настає після 65 років, для жінок після 60 років.
• Паралельно для пенсіонерів доступні засоби приватних накопичень. Такі, як корпоративні пенсійні програми на підприємствах та недержавні пенсійні фонди.
У Швеції 16% від зарплати працівника відраховують до пенсійних зобов'язань, а 2,5% – йдуть безпосередньо на його приватний пенсійний рахунок. Тобто у країні дворівнева пенсійна система.
