Перелік вправ, параграфів, які відправили у viber, та фотографії домашнього завдання на електронну пошту - так у багатьох дітей пройшло дистанційне навчання на карантині. Вже сьогодні багато вчителів, з якими спілкувалися, говорять, що це був втрачений час, а у вересні вони наново пройдуть матеріал. Втім є вчителі, яким вдалося досить ефективно пристосуватися до нових обставин. Інструментами, платформами та успішною організацією дистанційного навчання ділиться вчителька початкових класів Біляївської школи №1 Катерина Москвяк.
Катерина працює у школі сім років, закінчила Південноукраїнський педагогічний університет. З дитинства мріяла саме про професію вчительки початкових класів. Однією з перших педагогів Біляївської громади ризикнула пройти незалежне оцінювання. Катерина Москвяк та її третьокласники дуже активні в житті громади. Багато мандрували, не пропускали жодного міського заходу, ініціювали благодійні акції. Активність класу не зменшилася після запровадження карантину. Просто перейшла в онлайн.
Ред. Як швидко вдалося налагодили роботу?
Катерина Москвяк
- Спочатку потрібно було підготуватися технічно. Обов’язковий мінімум – це доступ до якісного Інтернету, ноутбук з вбудованою вебкамерою, принтер, сканер, навушники з мікрофоном, бажано якісний смартфон. У мене це все було, тож нічого не довелося купувати.
Технічний мінімум для дистанційної роботи вчительки\вчителя
Для того, щоб зв'язок був якісний, а діти добре чули та бачили вчителя, необхідно не пожалкувати коштів на навушники з мікрофоном, сідати в добре освітленому місці. Тоді вдасться тримати увагу та якісно пояснювати матеріал.
Наступний крок – це створення спеціальної програми з розкладом. Я зробила табличку на Google диску та адаптувала шкільну програму. Намагалася інтегрувати кілька уроків в один. Наприклад, дитина виконує проєкт з “Основ здоров’я” – моделює будову людського тіла. Це одночасно буде і праця, і образотворче мистецтво, і основи здоров’я.
Один з проєктів карантину - діти створювали модель будови людського тіла: це ще й привід поговорити про здоровий спосіб життя
Вчителю потрібно бути гнучким, щоб не перевантажувати дітей, але, водночас, встигати за програмою.
Матеріал розраховувала максимум на 35-40 хвилин, потім робили перерву хвилин на 15-20. Виявилося, що дітям складніше вчитися за комп’ютером, ніж в класі, і перерва їм потрібна значно довша.
У табличку обов’язково додавала тему уроку, посилання на своє відео з поясненням теми, додаткові джерела, які можна використати для кращого розуміння теми.
Знайти додаткові ресурси нескладно, втім поділюся деякими з них, які були надзвичайно корисними: онлайн уроки телеканала “Дніпро ТВ”, канал “Навчайся із задоволенням”, проєкт “Домашка”, 11 каналу, тести порталу “На урок”.
Намагалася так формувати посилання, щоб не перевантажувати дітей, а додаткові відео та онлайн-ігри, тренажери допомагали комплексно зрозуміти тему та закріпити навички на практиці.
Остання колонка у табличці – це були практичні завдання, переважно, з підручника, або онлайн тести, які діти мали виконати та надіслати результат мені.
Тестові перевірки, наприклад, платформи "На урок" самостійно підраховують результати. Це спрощувало оцінювання, перевірку робіт.
Якщо частину завдань виконувати тестово - більше часу буде на перевірку письмових завдань, читання, математики
На відеозв’язок почали виходити не одразу, за тиждень десь. Тут практикувала такий підхід: хто активно бере участь у роботі, виконує завдання, відповідає, ті могли не робити домашнє завдання. Це неабияк стимулювало залученість дітей.
Діти так само записували відео, де вони розповідали вірші, читали тексти. Скажу, що була готова до використання різних платформ, але для багатьох батьків, які хотіли так само бути в курсі дистанційного навчання, підходив viber. Тому для обміну повідомленнями користувалися, переважно, ним.
Ред. Чи проговорювали ви якісь правила спілкування з батьками?
Катерина Москвяк
Важливо, щоб була система – стартували уроки о 9.00, 3-4 уроки з перервами, потім у дітей був час на виконання завдань та опрацювання додаткового матеріалу.
Я намагалася приділяти увагу кожній дитині, до 18.00 була на зв'язку і просила до цього часу здавати всі роботи.
Це дозволяло мені свій графік планувати, а також дисциплінувало дітей та батьків - не потрібно робити уроки до дванадцятої ночі.
Ред. Чи всі діти змогли долучитися до дистанційного навчання? Які виникали труднощі, як їх долали?
Катерина Москвяк
У класі 31 дитина. Найбільша проблема з дистанційним навчанням – це відсутність персональної техніки (смартфону, ноутбуку) у кожної дитини. Інколи було таке, що в родині один ноутбук, а хтось з батьків працює дистанційно, або є старший братик-сестричка, яким треба було готуватися до ЗНО. Тому такі діти не могли працювати з класом у визначений час.
Однак завдяки таблиці з матеріалами, голосовим повідомленням, відеочатам, які зберігалися, вони змогли навчатися у зручний для себе час та не відставали від класу.
Була дитина, яка не мала доступу до Інтернету, з нею працювала індивідуально телефоном.
Ред. Яка була роль батьків? Адже чимало обурювалися, що вони виконували роль вчителів під час дистанційного навчання.
Катерина Москвяк
- Все дуже індивідуально. Якщо говорити про освоєння техніки, програм, то діти навпаки набагато швидше все розуміють. Навіть записували батькам відеоінструкції, як користуватися програмами. Деякі пояснення щодо користування платформами, для дітей та батьків зробила я. Кожен крок зберігала через програму знімків екрану (клавіша PrtSc), а на знімках робила написи. Всі інструкції завантажила також у теки та давала на них посилання.
Якщо говорити про засвоєння матеріалу, то діти – різні. Хтось звик до самостійності, комусь треба підтримка. Можливо, карантин був періодом, коли батьки мали почати делегувати більше повноважень своїм синам та донькам?
Головне, щоб вони підтримували їх морально та перевіряли практичне виконання робіт. Можна в ігровій формі – переказати прочитаний текст у якості казочки на ніч сестричці чи улюбленій іграшці, влаштували змагання, хто швидше дасть правильну відповідь на запитання про таблицю множення (спойлер – батькам треба піддаватися, витримувати паузу).
Багато матеріалу можна подавати в ігровій формі. На дистанційному навчанні, коли немає прямого контролю вчителя - вона незамінна
Часто батьки долучаються, щоб якась робота була виконана ідеально. Але так не треба робити. Нехай дитина сама, як зможе, зробить презентацію, намалює щось, напише віршик, складе казку. Оцінка – не найголовніше. Головне процес навчання. Якщо батьки все ж таки долучаються – то варто сприймати це, як просто спільне проведення часу, гру, спілкування.
Ред. Якими платформами користувалися?
Катерина Москвяк
Як вже казала, моделювала уроки так, щоб основну тему пояснити дітям, дати відповіді на їх запитання. Окрім того, записувала відеопояснення, або голосове пояснення, які відправляла у чат viber. У нашій табличці також був додатковий матеріал для самостійного чи додаткового опрацювання з теми.
Для відеозустрічей ми активно користувалися платформою Discord. Вона легко встановлюється на телефон, бо, повторюся, не у всіх дітей є потужні смартфони чи ноутбуки. Декілька разів користувалися Zoom. Але це було прохання дітей, вони навіть все самі скачали та налаштували.
Так виглядало онлайн-спілкування. Його вчителька завершувала традиційним: не забувайте мити руки та посміхатися
Відповідно до розкладу у дітей відкрита одна тема, решта – у мене на екрані, я даю пояснення, завдання. Кому відповідати – визначали рандомно, або діти піднімали руку – смайликами у чаті.
Необхідно, як у класі, змінювати форми роботи: є увімкнутий мікрофон, коли можна відповідати усно, є завдання з написанням відповідей у чаті, є робота у зошиті. Обов’язково не варто забувати про руханку – невеличкі розминки.
Катерина Москвяк використовувала веселі руханки, які також можна знайти онлайн
Є безліч інших платформ Moodle, Google Classroom, «Microsoft Teams». Однак ми виходили з технічних можливостей більшості учнів класу.
Ред.: Озираючись, щось би змінили, додали?
Катерина Москвяк
Чим більше цікавлюся темою дистанційного навчання, тим більше знаходжу порад, ідей. Все занотовую. Бо дуже швидко губиться в потоці інформації.
Більше б використовувала творчих майстер-класів. В ігровій формі навіть дроби простіше вчаться. Більше було б проєктних робіт.
З важливого, що, здається, не втратила – була з дітьми на одній хвилі. Варто використовувати смайлики, розумітися на платформах, якими вони користуються. Наприклад, ми виконували деякі завдання та вантажили їх у Tik-Tok або Instagram, робили онлайн виставки робіт. Діти люблять, щоб під їх роботами були коментарі – мої, батьків, однокласників.
Таким чином вони відчувають емоційну підтримку, долучення до спільноти. Цього відчуття дуже бракувало на карантині.
Ред. Цей період був суцільним стресом, чи, навпаки, щось з нього використаєте навіть у традиційній школі?
Катерина Москвяк
На мій погляд, плюсів у дистанційного навчання чимало, і дещо буду використовувати надалі. Наприклад, по-іншому подивилася на поєднання викладання предмету з відеоблогами, відеоуроками, дистанційними курсами, медіафайлами.
Для дітей – це мегастрибок в оволодінні сучасними технологіями. При чому, як не дивно, але найскладнішим предметом для дистанційного навчання виявилися інформатика.
Програма з інформатики написана без урахування реалій часу. Діти, які пішли далеко вперед в оволодінні інформаційними технологіями, чомусь мали складність із засвоєнням однієї з тем підручника.
Важко було з англійською. Цей предмет викладає інший вчитель. Дітям була потрібна допомога батьків. Оскільки більшість англійською не володіє, то учні відчували складність з виконанням завдань.
Ще один плюс, який відзначали батьки – завдяки дистанційному навчанню з'явилося більше вільного часу на онлайн-курси, на розвиток талантів та хобі. Батьки ж отримали змогу у режимі реального часу моніторити, чи встигають діти за програмою. Побачили, де треба скорегувати режим дня.
Але суттєвий мінус – усім бракує реального спілкування. Помітила, що учні навіть не оцінці радіють, а моїм повідомленням, коментарям. Скучили за рухливими грами, обіймами та посмішками.
Втім над емоційним мікрокліматом колективу ми теж працювали дистанційно. Для цього час від часу планувала цікаві завдання: записували відеопривітання до дня матері, гарно вбиралися та декламували вірші Шевченка, робили карту побажань та емоцій, брали участь в онлайн-конкурсах, будували плани на майбутнє.
На карантині важливо перейматися емоційним станом учнів: наприклад, нагадувати, що їх радує та приносить щастя
Діти не повинні відчувати себе заточеними назавжди у чотирьох стінах.
Я їм кажу: головне – всім залишитися здоровими та цілими, а справжня зустріч з обіймами, посмішками та, мабуть, сльозами щастя, обов’язково станеться зовсім скоро.
Ред.
Школярі провели свято останнього звоника - теж онлайн. Схема дистанційного навчання, яку обрала Катерина Москвяк, за словами батьків учнів 3-В класу Біляївської школи №1, дозволила засвоїти більшість матеріалу, згуртувати дітей, тримати у робочому тонусі та дисципліні, а ще дбати про їх емоційний стан.
Наші діти з нетерпінням чекали уроків, - розповіла мама Костянтина, Тамара Ждан, - вони з великим задоволенням виконували завдання, весь час були на зв'язку.
Ілюстрації - Біляївка.City, фото - Катерини Москвяк
«Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки».
