Дві наші землячки вірменського походження Ануш Овсепян та Лариса Хачатурова розповіли нам, в чому секрет приготування ароматної кави, скільки шматочків шашлику має бути на шампурі та який колір у справжньої чурчхели.
Цією статтею Біляївка.Сity розпочинаємо цикл спецтеми про кухні різних народів, для яких Біляївка стала другим домом.
– Я – вірменка. Народилася і виросла в Грузії,- каже Лариса, - навчалася у Росії, живу в Україні. Уявіть, скільки культур у мені сплелося!
Але це не заважає жінкам залишатися вірними традиціям. Любов до них вони плекають у своїх дітях. Головними вірменськими чеснотами вважають щирість, щедрість, гостинність та доброзичливість. Переконані, що усі нації є особливими, і тому до кожної з них треба ставитись з повагою, намагатися жити у мирі та дружбі.
Дві вірменьскі подруги біляївчанки- Лариса Хачатурова (ліворуч) та Ануш Овсепян
– Зараз, якщо хто мене запитає: де твоя Батьківщина? Я скажу: Біляївка - теж моя Батьківщина, - говорить Ануш. - Звісно, частина мого серця назавжди залишилася у Вірменії. Але коли приїжджаю туди, швидко починаю сумувати за Біляївкою. Додому, кажу, вже хочу.
За словами героїнь, тепле відчуття дому тут, в Біляївці, їм допомогли знайти звичайні люди – сусіди, знайомі, колеги. Вони завжди приходили на допомогу, підтримували, радили, оберігали.
– Опинившись у дуже складних життєвих обставинах, в чужому місті, без родичів і знайомих, я отримала велику підтримку і допомогу від людей, які просто жили по сусідству і мене взагалі не знали до того, - ділиться Лариса. - Я ще нічого не зробила, щоб вони мене пізнали краще, а люди вже поставилися з довірою. Це дорогого коштує.
Велику увагу жінки приділяють збереженню рідної мови. Хоча в родинах спілкуються і російською, і українською. Дітей, які тут народилися та виросли, ніхто не змушує вивчати вірменську. Це їх власний вибір. Завдання матері лише підштовхнути, пробудити бажання, дати зрозуміти, що без рідної мови ти не можеш бути справжнім.
- Діти мене запитували щось російською або українською, а я відповідала їм вірменською, - розповідає Ануш. - Якщо з усним мовленням проблем не було, то з письмом довелося попрацювати. Вчили українську абетку, а я поруч писала букви вірменські, щоб паралельно запам'ятовували. Починали з простого - імені та прізвища. Сьогодні я рада і горда, що мої діти вміють розмовляти, читати і писати рідною мовою.
Національна кухня допомагає зберегти традиці
В оселях жінок часто можна почути духмяний аромат гати, ачми, пахлави, пхалі, солодкої пастили та іншої смакоти східної кухні. Коли в будинку гості – на столі обов’язково мають бути національні страви.
Під час розмови жінки пригощали нас ароматною вірменьскою кавою, мигдалем - який зібрала з власного дерева Ануш та смачними домашніми цукатами.
- Друзі часто пригощають українськими варениками на пару, біляївською вертутою, - розповідає Лариса, - за нагоди і я з радістю готую для них щось особливе з вірменської кухні.
За її словами, майже усі її сусіди вже навчилися готувати мацоні – дуже корисний вірменський кисломолочний напій. Уміють консервувати солонець – бур’ян, з яким ми постійно боремося, та вже не викидають верхівки часникового стрижня. Виявляється, його теж можна смачно маринувати.
Жінки стверджують, що вірменська кухня увібрала в себе багато рис інших і не лише кавказьких культур. Наприклад, улюблений багатьма шашлик. Слово це не кавказьке, а турецьке.
"Шаш" у перекладі означає шість. Тому у класичному виконані на шампурі має бути саме шість шматочків м’яса.
Є у біляївських вірменок й власні уподобання в українській кухні.
- Ніхто і ніде не солить сало так смачно, як тут, - зізнаються вони. - Пробували це зробити самі, але все одно не так виходить.
Саме солене сало, а ще в'ялену рибу вони везуть з собою у якості презенту, коли їдуть у гості до вірменських родичів.
Останні роки жінки є активними учасницями багатьох міських ярмарків. Біляївців вони частують смаколиками зі справжнім вірменським присмаком.
Справжня вірменська пахлава
Спеціально для читачів Біляївка.City Лариса та Ануш діляться своїми рецептами.
Чурчхела
Ось такою смачною та корисною чурчхелою частувала Лариса біляївців під час ярмарку до Дня міста
- Снікерс домашнього приготування, - так жартома назвають ці солодощі жінки. - Підвищує гемоглобін та містить масу корисних елементів.
Інгредієнти:
Грецькі горіхи, виноградний сік, кукурудзяне борошно дрібного помелу та пшенична мука у співвідношенні 1:1.
Приготування
На товсту нитку довжиною 15-20 см за допомогою голки нанизують горіхи. Готується спеціальний густий кисіль, в якому вони потім будуть обвалюватися. На один літр виноградного соку потрібна одна склянка борошна.
Варіння відбувається за принципом приготування заварного крему. Заварювати треба поступово, довго, не менше 30 хвилин на повільному вогні. Потім в отриману желеподібну масу опускаємо нитки з горіхами і обвалюємо їх гарненько, до тих пір, поки ковбаски не набудуть відповідної товщини. Після цього їх потрібно вивісити на спеціально підготовлені поперечини і виставити підсихати на сонці. Не забути накрити їх марлею.
Увечері бажано забирати їх з вулиці, щоб вони не відсиріли. Сушиться чурчхела приблизно днів п’ять.
До речі, жінки поділились цікавим спостереженням.
Колір чурчхели залежить від кольору соку винограду, з якого вона виготовляється. Якщо виноград білий або рожевий, то чурчхела набуде світло-коричневого кольору. Сік темний – колір буде більш насичено-коричневий. Саме такий вигляд має чурчхела у класичному виконанні. Яскраво-червоні ковбаски (або будь-якого іншого кольору) говорять про те, що у сік додавались барвники.
Вірменська кава
Завжди з посмішкою та любов'ю готує для своїх гостей каву Ануш
Жінки відкрили секрет приготування справжньої ароматної кави.
Дуже важлива якість кави та її помел. Чим більше вона схожа на борошно, тим вийде більш смачною, ароматною та з пінкою. Дрібні крупинки згущують каву. Вона виходить насиченою. Бажано кавові зерна молоти безпосередньо перед приготуванням.
На дно (дуже важливо) сухої і теплої турки насипати каву і цукор. Перемішати, додати воду. Для пікантності можна додати одну крупинку солі, яка допоможе підкреслити смак. Ставте турку на повільний вогонь і варіть, зрідка помішуючи, не доводячи до кипіння. Пам'ятайте, що кава, яка закипіла – то вже не кава.
