Ми звикли до думки, що бібліотекарі допомагають підбирати книги читачам, враховуючи при цьому їх характер та інтереси. А Біляївка.City задалися питанням: які читацькі уподобання у самих бібліотекарів. Що вони читають і чи читають взагалі? Щоб знайти відповідь на питання, ми завітали до районної бібліотеки і просто запитали про це її працівників.
Боднар Ляля Андріївна
завідуюча юнацькою кафедрою бібліотеки
Боднар Ляля
Серед фаворитів бібліотекарки – "Вічник" Мирослава Дочинця.
- Ця книга для мене, як біблія, підручник життя, - запевняє вона.
Бібліотекар зізналася, що читаючи цю книгу, навіть вдалася до великого гріха, який не можна робити з книгою: підкреслювала олівцем фрази, які вдаряли у саме серце.
- Хотілося занотовувати чи не кожний абзац. І тепер інколи просто магнітом тягне, щоб знову передивитися усі ті фрази. А деякі я все ж таки виписала - у блокнот.
Зараз Ляля Андріївна читає "Криничар" того ж Мирослава Дочинця і має на меті придбати ще декілька його творів.
- Мені настільки близький цей автор, що я хотіла б з ним зустрітися, обійняти і сказати: Дякую.
Цікаві на разі бібліотекарю також книги історичного характеру. Саме на їх сторінках вона намагається відшукати істину – хто ми такі насправді - українці?
- Історію треба знати з різних сторін. Ось, наприклад, читаю Карамзіна і порівнюю його із Загребельним.
А ось це найближчі претенденти на прочитання: Володимир Гаранін "Еней був парубок моторний", Бел Кауфман "Вверх по лестнице ведущей вниз", Олексій Югов "Ратоборцы".
Лише за одне хвилюється Ляля Андріївна: щоб вистачило часу перечитати усе те, що хочеться.
Олійник Світлана Миколаївна
бібліотекар абонементного залу
Світлана читає усі жанри, окрім фантастики. Каже, що не розуміє її. Полюбляє детективи: Устінову, Соболєву, Леонтьєву, Літвінових - перечитала майже усі.
- Буває, потрапить до рук книга, і випустити не можу: читаю її, читаю. Навіть спать не буду, доки не дочитаю, - розповідає Світлана. - Як кажуть "взахльоб". А іншим разом почнеш читати, а сюжет не закручує, не інтригує. Дочитую до кінця, але задоволення від того не отримую.
Цінує бібліотекар твори майстрів сучасної української прози: Володимир Малик "Таємний посол", Микола Зарудний "На білому світі", Михайло Стельмах "Чотири броди".
З останнього, що лягло на серце, роман Михайла Алєксєєва "Ивушка неплакучая". За словами бібліотекаря, твір зачепив досить сильним і глибоким змістом і дуже живими персонажами. Прочитати варто, бо в цій книзі історія трагедії не лише жінки, а цілої країни.
Клименко Людмила Леонідівна
завідуюча відділом обслуговування читачів
Людмила Клименко
Людмила Клименко вважає, що варто читати книги різних жанрів. Запевняє, що, наприклад, неймовірні емоції вона почерпнула з так званих жіночих романів: Роберт Уолер "Мости округа Медісон", Ліона Фейхтвангер "Безобразная герцогиня", Джождо Мойес "Танцующая с лошадью". Щодо останнього автора, то бібліотекар стверджує, що кожна її книга - розкішна.
На думку Людмили Леонідівни, вміють показувати почуття та дарувати емоції і сучасні українські письменники. Це добре вдалося Ірен Роздобудько у книзі-спогаді "Зів’ялі квіти викидають".
- А "Ґудзик" Роздобудько взагалі можна прочитати за декілька годин і отримати від того колосальне моральне задоволення.
Якщо хочеться відпочити за читанням, бібліотекар читає Катерину Вельмонт.
До переліку непростих, але вартих уваги книг, за версією Людмили Леонідівни, потрапили "Солодка Маруся" Марії Матіос, "Чорний ворон" Василя Шкляра.
- Коли читаєш такі книги, болить серце. Але їх треба читати, - каже вона.
Відкриттям для Людмили Леонідівни стала сучасна письменниця Таня Малярчук і її твори "Звірослів", "Забуття", "Біографія випадкового чуда". Вони, за її словами, з розряду тих, які читаєш і не можеш начитатися.
