Те, що у наш час багато людей цікавиться саме тактичними ножами зовсім не дивно. Це не потребує ніяких пояснень. Військовому потрібне якісне спорядження. У тому числі і ніж. І ніж не простий, а такий, що підійде саме до самих критичних умов використання.
Можна довго розмірковувати на тему, наскільки маркетинговою назвою є поняття «тактичний ніж», та наскільки це поняття взагалі має відношення до тактики. Тема ця не нова і, в принципі, вже не раз розглянута різними оглядачами та їх коментаторами. Як на нашу думку, якщо вдуматись, назва дійсно не сама вдала та грамотна. Але вже яка є.
В даному випадку пропонуємо поставитися до неї, як до своєрідного стилістичного поняття. Ну, скажімо, сприймайте це просто, як назву стилю.
Трохи з історії тактичного ножа
Справа в іншому. В розділі «тактичні ножі» ви зустрінете такі ось брутальні, тестостеронові, суворі ножі з великими чорними кинжаловидними клинками, долами, гардами та іншими важливими атрибутами справжньої ножової маскулінності. Та чи саме такий ніж потрібен сучасному військовому?
Діло в тому, що саме бойові ножі – руч дуже специфічна. Вони здебільшого з’явились у роки Першої Світової, коли виявилось, що довга гвинтівка зі штиком дуже незручна для рукопашного бою у тісноті окопів. Але вже за часів Другої Світової ті країни, що прийняли на озброєння подібні ножі, почали від них відмовлятись. Бо виявилось, що дистанції бою значно виросли. Ще більшу роль почали грати артилерія та авіація. Тому випадки використання ножів у бою стали дуже рідкісними. Замість того, нікуди не поділася потреба у надійному інструменті, за допопмогою якого можна зрізати гілки, наколоти тріски для багаття, розкрити консервну бляшанку чи ящик з припасами.
І ось саме для таких дій великий бойовий ніж виявився не таким вже й зручним. Постійно таскати на собі доволі громіздку, важку, але не дуже корисну річ нікому не потрібно. Ось і стали бойві ножі перебиратись з солдатських ременів на полички колекціонерів.
Яким же має бути сучасний тактичний ніж?
Багато хто вважає, що це має бути ніж, дуже схожий на туристичний. Але за трьох головних вимог:
- Ніж має бути міцним. Тому бажано, щоби товщина його клинка була ближче хоча б до 3 мм. Також непогано було б, щоби цей ніж мав конструкцію типу фултанг (тобто, сталевий хвостовик клинка має йти на всю довжину рукояті).
- Ножу потрібна надійна міцна рукоять. Вона має надійно лежати в долоні. Її конструкція має забезпечити, щоби рукоять не могла прогорнутись у долоні, а пальці не з’їхали на лезо під час роботи.
- Ніж має бути не дуже громіздким. Йому краще мати більше одного варіанту кріплення на спорядженні.
Ще такий ніж не має бути надто дорогим. Бо ми розмовляємо про суто утилітарну річ, яку будуть використовувати дійсно нещадно та без зайвих вагань. Бо усе, до чого відноситься слово «тактичний» начебто має на увазі якісь суворі будні, тяготи і готовність не щадити ні себе, ні своє спорядження.
Приклад сучасного тактичного ножа, що доступний кожному
Що ж. Давайте, наприклад, подивимось на Grand Way 10519. Загальна довжина – 255 мм, довжина клинка с 125 мм, товщина в обусі 4,75 мм, вага 288 г. При цьому рукоять – фултанг. Що, як ми вже казали, особливо добре у плані загальної міцності конструкції.
Крім того, коли ви купуєте такий ніж, ви можете бути більш спокійні та впевнені, що отримаєете дійсно міцний інструмент. Справа в тому, що ножі-фултанги, це такий собі варіант «товару обличчям». Ви бачите ніж, ви бачите, відкитий вашим очам сталевий хвостовик, що йде на всю довжину рукояті.
Тоді, як показує практика, у ножів з всадними рукоятями (навіть тактичними «бочками») в наш час можуть бути такі неприємні і несподівані варіанти виконання, що фактично згадуються ті самі слова про кота чи свиню в мішку. Причому, коли ви купуєте ніж зі всадною конструкцією, ви не можете побачити, на яку довжину там йде хвостовик, чи цілий він (бувають, такі дивні зварні конструкції, що диву даєшся). Причому, це стосується не лише китайських ножів. У тих же улюблених багатьма шведських трудяг-«мор», клинки часто всаджені в рукоятку не те щоб дуже глибоко і міцно.
Тоді як, беручи до рук 10519-ого, ви отримуєте те саме, що зазвичай описують словами «береш в руки – маєш річ». Все наочно видно і зрозуміло. Можна мати певні надії на міцність і живучість ножа.
Накладки рукояті композитні і, до речі, цілком комфортні. В міру шорсткі. Руку кутами не ріжуть. Ергономічні вирізи розташовані цілковито там, де треба. Прямокутний поперечний переріз на дасть рукояті прогорнутись руці.
Головна особливість рукояті – це її кріпильна фурнітура. Тут реалізовано поєднання методів трубкового і гвинтового монтажу. Гвинти є одночасно і трубками-втулками, і гвинтами. Цей спосіб хороший відразу декількома властивостями: він знижує вагу ножа, немає ніяких елементів що стирчать, установка і монтаж накладок легкі, що підвищує рівень кастомізації та ремонтопридатності рукояті.
Клинок має вігнуті спуски десь від середини. Це – одночасно спроба трохи здешевити ніж, та компенсувати його велику товщину. Все ж, ножі з вігнутими спусками досить непогано ріжуть та стругають.
Фальшлезо підвищує проникаючу здатність при уколі і створює таку собі грановану форму клинка в районі вістря. Кінчик ножа взагалі виглядає досить потужним і міцним. Ніж повинен бути цілком гарним, як того щоби щось поколупати, та й для того, щоби щось поколоти (особливо з такою вагою).
У принципі, у плані «порізати» цей ніж цілком собі гідний. Тільки не забувайте про товщину обуха, коли візьметеся різати цією «рейкою» яблучко, і те яблучко у вас під таким натиском, як то кажуть – «лусне». Та це неминуче, як з інженерної, так і з філософської точки зору. Переваги наші є продовженням наших недоліків. Чекати, що брутальний тактичний «лом» поводитиметься, як медичний скальпель, як не крути, не варто.
Зате, повторимося, міцність, надійність і брутальність зовнішнього вигляду, як кажуть, в наявності. Якщо не брати до уваги накладок, перед нами заточена смуга нержавіючої сталі 440С. Тому, враховуючи ціну, цей ніж може бути зовсім непоганою ілюстрацією, як може виглядати сучасний тактичний ніж, зроблений не «для понтів», а для діла.
