Підтримка ідеї вступу України до НАТО неухильно зростає в усіх без винятку регіонах України. Особливо динамічно – після російської агресії у східній частині України та анексії українського Криму. За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 4-9 листопада 2021 року, 58% українців підтримують вступ до НАТО. Водночас соціологічні дослідження кажуть, що найбільш упередженими та скептичними до цієї ідеї залишаються жителі східної та південної частини країни. На півдні лише 38% виступають за вступ до НАТО. Для того, щоб наші читачі більше дізналися про альянс, його ролі у забезпеченні миру на планеті, Біляївка.City підготували для вас гайд з відповідями на досить типові питання, міфи та упередження.
Політичні завдання НАТО – сприяти демократичним цінностям, які допомагатимуть країнам взаємодіяти шляхом перемовин, дискусій, обговорень, будувати довірливі стосунки, а загалом – запобігати військовим конфліктам політичними кроками.
Військові – хоча НАТО вважає своїм головним завданням мирне розв’язання суперечок та конфліктів, якщо дипломатичні зусилля не дають результату, у НАТО є військові потужності, щоб здійснювати операції в рамках договору про заснування альянсу або відповідно до мандату ООН, окремо або у співпраці з іншими країнами і міжнародними організаціями.
Наразі НАТО – це потужний альянс, який займається питаннями глобальної безпеки у різних форматах – забезпечення прав та свобод, протидії кліматичним змінам, реагування на екологічні катастрофи тощо.
Втім для частини мешканців пострадянських країн до цього часу НАТО є персонажем, яким лякали з екрану телебачення, зі сторінок газет, гумористичних журналів. Зараз до цього підключилася дезінформація, що поширюється соціальними мережами.
В ілюстраціях ми зібрали шість найпоширеніших міфів щодо НАТО. Гортайте слайдер
НАТО – це не світовий поліцейський, а військово-політичний альянс
Насправді організацію створювали, як систему колективної безпеки після Другої світової війни. Вона забрала життя мільйонів, зруйнувала сотні тисяч доль та міст. Країни-засновники альянсу замислилися, як можна спільно протидіяти глобальним конфліктам. Країни-учасниці зробили висновок з уроку, що дала їм війна.
В історії НАТО є декілька ключових дат, які дозволяють більше зрозуміти, як протягом років вони унеможливлювали глобальні конфлікти, які б зачіпали десятки мирних країн.
Лише б не було війни –це той лозунг, яким по суті керувалися учасниці-засновниці альянсу.
Коротко про історію створення НАТО
1949 рік - слабка та роз’єднана міжнародна спільнота почала будувати нове бачення колективної безпеки. Адже попри підписання миру, залишалася загроза реваншу з боку Німеччини та СРСР. Між країнами-учасницями відбулося багато зустрічей, перемовин, пошуку спільного бачення. 4 квітня 1949 року дванадцять країн Європи та Північної Америки утворили НАТО. Стаття 5 Вашингтонського договору говорила про те, що напад на одну з країн-учасниць – є нападом на всі країни. НАТО стало фактично безпековою парасолькою, коли ти вже не один на один з військовою загрозою, а за твоєю спиною країни, що сповідують однакові цінності: не нападати, не порушувати чужі кордони, але вміти постояти за себе.
1955 рік – у відповідь СРСР підписали Варшавські Угоди. 14 травня Албанія, Болгарія, Німецька демократична республіка, Польща, Румунія, СРСР, Угорщина й Чехословаччина підписали угоду, згідно з якою у випадку збройного нападу на будь-кого з них зобов'язалися допомагати всіма засобами, включно із застосуванням збройних сил. Світ остаточно став біполярним, а соціалістичний блок фактично офіційно оголосив за свою мету протистояти НАТО. До речі, наразі частина з цих країн увійшла до альянсу з НАТО, зокрема, Німеччина, Польща, Албанія, Угорщина.
1957 рік – перші спільні навчання країн-членів НАТО. Під час операції Strikeback вони моделювали зіткнення з ворожими силами у північній частині Атлантичного океану. Ці навчання досі є найбільш масштабними в історії НАТО: у них брали участь понад 250 тис. бійців, 300 кораблів і мирних суден та 1500 літаків з шести країн альянсу. Співпраця бійців різних країн НАТО показала, що альянс здатен ефективно протистояти будь-якому нападу, здатен захистити країни-учасниці.
1963 рік – СРСР та США провели перші вибухи термоядерної зброї. Активісти та прості люди з усієї планети почали вимагати обмежити ці випробування. Оскільки вони дійсно суперечили колективній безпеці на планеті, була реакція альянсу. 5 серпня 1963-го СРСР, Велика Британія та США підписали Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою. З того часу до документа приєдналися понад 120 держав, а у 1968 ключові країни світу ухвалили й Договір про нерозповсюдження ядерної зброї.
1979 рік – у цей рік відбулися перші вибори до законодавчого органу Євросоюзу – Європарламенту. Зараз Європарламент є найбільшим міжнаціональним органом законодавчої влади та прикладом, як країни з різною історією взаємовідносин можуть взаємодіяти між собою, домовлятися та шукати рішення без використання сили та агресії.
Перші вибори до Європарламенту
1989 рік – впала Берлінська стіна, що ознаменувала возз’єднання розділеної після Другої світової війни Європи.
1991 рік – НАТО розвиває стосунки з країнами, які входили у блок супротивника під час Холодної війни. Більша частина з них наразі є членами альянсу.
Україна-НАТО: важливі дати
Відповідь на питання, “а чому Україна ще не в НАТО”, ми шукатимемо у наступній публікації, тут хочемо лише нагадати важливі віхи у нашій спільній історії.
1992 рік – Україна вступила до Ради євроатлантичного партнерства — глобального форуму, що об'єднує альянс із іншими країнами. Через два роки співробітництва Україна першою серед держав колишнього СРСР перейшла на новий рівень співпраці за програмою Партнерство заради миру, в межах якої військові з держав, що не входять до НАТО, беруть участь в навчаннях та іншій співпраці. Вже у 1997 Україна та альянс підписали Хартію про Особливе партнерство, а при НАТО запрацювала місія нашої держави.
Керівник Місії України при НАТО (крайній праворуч) зустрічається з вченими з України, Брюссель, 1997
1996 рік – не будучи країною-членом НАТО, Україна взяла участь у місії миротворців від егідою НАТО. Протягом кількох років Україна брала участь в місіях НАТО у Боснії та Герцеговині, а також Косово. Пізніше бійці також брали участь в роботі НАТО в Афганістані та Іраку. 2002 рік – 22 листопада в рамках саміту голів держав та урядів НАТО в Празі ухвали план дій Україна-НАТО. Мета – дати дорожню карту для України, що забезпечить її інтеграцію у євроатлантичні структури безпеки.
Українські миротворці у складі місії НАТО
2019 рік – Україна офіційно прописує в Конституції вступ до НАТО як свою мету. Верховна Рада ухвалює відповідні зміни, а Президент підписує документ. Відтепер в Основному законі є слова про прагнення до «реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору».
2020 рік – ухвалили рішення про надання Україні статусу члена програми розширених можливостей. Цю програму запустили у 2014 році. До неї долучено, окрім України ще Швеція, Фінляндія, Австралія, Грузія, Йорданія.
Хто з країн пострадянського табору вже у НАТО
З країн, які разом з Україною перебували у складі СРСР – це Естонія (з 2004 року), Литва (з 2004 року), Латвія (з 2004 року). Ці країни почали рух в НАТО фактично одразу із отриманням Незалежності. Успішно виконали всі умови долучення і сьогодні, за словами посла Литви в Україні Вальдемараса Сарапінаса, є найбільш палкими адвокатами України в альянсі.
–Втоми від України немає, це пропаганда. Звісно, у нас, як в і в України, було домашнє завдання, яке ми повинні були виконати, - відзначив Пан Посол, – вам треба вирішити проблему з судовою системою, з корупцією, проблему фінансування армії та її обладнання.
В 1994-му році, коли Президент Литви подав офіційну заявку про вступ до НАТО, то найбільші партнери, наші друзі, відзначив Вальдемарас Сарапінас, говорили, що це неможливо, ніколи країни Балтії не будуть в НАТО. Однак пройшло десять років, і у 2004 році вони отримали статус держави-учасниці альянсу.
Тііт Мацулевич, Надзвичайний і Повноважний Посол Естонської Республіки в Україні (1996-1999), який стояв у витоків формування інституцій Незалежної країни, прокоментував для Біляївка.City
– На старті Україна та Естонія стояли на одній позиції. Навіть Естонія мала гірші стартові можливості, оскільки у неї не було таких ресурсів, які є в Україні. Сьогодні Естонія в ЄС та в НАТО, бо це відповідає національним інтересам країни та її безпеці.
НАТО продовжує розширювати співпрацю з Молдовою, ускладненнями у відносинах між НАТО і Грузією є присутність російських збройних сил на території Грузії в результаті численних нещодавніх конфліктів, таких як війна в Південній Осетії 2008 року, на територіях Абхазії та Південної Осетії, де проживає велика кількість російських громадян. Під час необов’язкового референдуму у 2008 році 77% грузин підтримали членство в НАТО.
Варто зазначити, що у перші роки після створення Північно-Атлантичного альянсу радянський уряд пробував просунути ідею створення іншої організації безпеки, але за участю СРСР. Так, у 1954 році урядам США, Великої Британії та Франції був розісланий проект "Загальноєвропейського Договору про колективну безпеку в Європі». Проте, західні країни відмовили.
Навіть Росія після розпаду СРСР намагалася стати частиною колективної системи безпеки. Співпраця між Росією й НАТО почалася в 1991 році, у 1994 році Росія вступила в Партнерство заради миру, підписала кілька важливих угод.
У 2000-их співпрацювала з НАТО у питаннях боротьби з міжнародним тероризмом, щодо Афганістану, у програмах нерозповсюдження ядерної зброї.
Першого квітня 2014 року, після окупації та анексії Криму, НАТО оголосив про припинення співпраці з Росією.
Представники країн альянсу неодноразово висловлювали підтримку України щодо Криму та віру в його повернення у рідну українську гавань.
– Україна стане учасницею НАТО, і План дій щодо членства (ПДЧ) буде невід'ємною частиною процесу, ‒ про це йдеться у спільній заяві країн-членів Північноатлантичного Альянсу за підсумками саміту в Брюсселі 14 червня, 2021 року.
НАТО – це відповідь на різноманітні питання безпеки сучасного світу
Здавалося б, після розпаду СРСР, бажанні Росії приєднатися до колективної системи безпеки, возз’єднання Німеччини на засадах демократії та поваги до чужих кордонів, потреба у НАТО відпала.
Однак сучасний світ висуває нові загрози колективній безпеці. Це інформаційна війна та кібератаки, тероризм, що набув світових масштабів, екологічні катастрофи, кліматичні зміни, гібридні загрози, енергетичні кризи.
Пріоритетним питання боротьби з тероризмом для НАТО стало 11 вересня 2001 року після нападу ісламістської організації «Аль-Каїда» на вежі-близнюки у Нью-Йорку
Від моменту створення і до сьогодні НАТО відповідально справляється із своїм глобальним завданнями – забезпечує мир в країнах-учасницях альянсу.
Про рух України до цієї системи колективної безпеки, про допомогу НАТО у реформуванні українських збройних сил, а також про ситуації, коли українці допомагали НАТО – читайте у наступній публікації.
Створення цієї статті фінансується в рамках проєкту «НАТО – це люди», що фінансується Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, що діє через Міністерство закордонних справ і у справах Співдружності націй Великої Британії (“FCDO”).
