Чому нелюбі: або як біляївські артисти поїхали з Дня села Троїцького з гірким почуттям образи

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 10.06.2019 17:30
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Ця публікація – не гнів і не обурення. Це звернення до всіх сільських, міських та селищних рад Біляївського району, організаторів заходів та свят. Це - щире до них прохання в кожній події, ситуації, навіть форс-мажорній, бачити, перш за все, людину. На жаль, опанувати цю чесноту поки що під силу не всім.

Трішки передісторії. Для кожного населеного пункту - села, селища чи міста, День народження - то святе. Його організації приділяють дуже багато уваги. Продумують кожну дрібничку, починаючи від декору і завершуючи розважальними та урочистими заходами. Знаю все це не з чуток, бо неодноразово з колегами-журналістками долучались до цього процесу. Знаю, як важливо, щоб твої сили, емоції, нерви увінчалися вдячними посмішками земляків та учасників свята. 

Можу сказати, що команда, яка працювала над програмою святкування Дня Троїцького, а воно відбулося 8 червня - потрудилася добре. Свято дійсно вдалося. Багато розваг та маленьких сюрпризів для дітей, увага до заслужених жителів, лотерея, велике частування, де всіх безкоштовно пригощали юшкою та шурпою.

Під час святкування

І навіть непогоді не вдалося зіпсувати настрій тим, хто захотів відчути себе частиною згуртованої сільської родини. На якусь мить це відчуття передалось навіть нам - артисткам-аматорам з танцювального колективу. Нас запросили виступити в цей день перед сельчанами на вечірньому концерті.

Ми завжди радо приймаємо такі запрошення, бо хочемо дарувати глядачам емоції, а у відповідь чути аплодисменти. Виступаємо без будь-якої грошової винагороди та подарунків, бо нам цілком достатньо слова "дякую" від організаторів. Жаль, в Троїцькому ми його не почули. Навіть вибачень за те, що за хвилину до виступу хтось вирішив просто викреслити наш номер з концерту. Більше того, нас ніхто і не збирався сповіщати про те, що: "танцю – не буде!"

Місцеві артистки-аматори, які виступали на концерті

А тепер уявіть ситуацію. В суботу, п’ять дорослих жінок, щоб виступити на концерті, який запланували о 17.00, починають збори о другій дня. Необхідно витратити час (і гроші) на макіяж, зачіски. Щоб дістатися до села, треба замовити таксі, за яке, звичайно, теж доведеться розрахуватися нам. Концерт розпочали на годину пізніше. У списку номерів ми були майже передостанні. Тож, виходу на сцену довелося почекати всього якихось п’ять годин. Втім, і на все це можна було б закрити очі, якби не несподіване: "ваш номер зняли".

Хто? Чому? Як пояснила одна з ведучих: накладки, вони бувають, треба ж розуміти.

Ми намагалися доступно, культурно і лаконічно пояснити своє невдоволення. Невже дві хвилини, які триває танець, щось суттєво вирішать? Це ж не пряма трансляція. Нас не почули, а усі наші слова сприйняли як погрозу і хамство. Коронною стала фраза жінки - представниці сільради

"Вы можете выступить, но больше ваш коллектив в нашем селе выступать никогда не будет!"

Ми виступили. І лише тому, що нас ввічливо, по-людськи попросила про це інша ведуча, яка була, мабуть, єдиною, хто розумів наш біль і, можливо, зробила це на свій страх і ризик. 

Виступили не тому, що було вже бажання, а тому що серед глядачів були ті, хто прийшов подивитися та підтримати саме нас. 

Наш танок став яскравою крапкою концерту. Про це свідчили аплодисменти, вигуки "браво!" і миготіння відеокамер телефонів, на які наш виступ знімали глядачі. Дуже жаль, що вони більше не побачать жодного нашого танцю, бо так вирішили їх місцеві представники влади.

Виступ танцювального колективу з Біляївки на всеукраїнському хореографічному фестивалі "Кубок Діадеми" у Львові

 

До чого все велося. Цей блог - не спроба поскаржатися. Це слово у захист всіх місцевих артистів, яким не платять гонорарів, які не мають райдерів, яким ніхто не відшкодовує дорогу, витрати, але саме вони кожне свято виручають вас, шановна владо, співаючи пісні, танцюючи, даруючи емоції жителям сіл, селищ та міста нашого району. 

Шановні голови та представники сільських, міських рад. Чи можете ви собі уявити, що бути артистом, хоч і навіть аматором – це теж великий труд. І хочеться, щоб його достойно цінили. Не грошима, а повагою. 

Батьки, дідусі-бабусі, чиї діти займаються в мистецьких гуртках і виступають, підтвердять, скільки сил, не говорячи про кошти, треба, щоб зібрати артиста до виступу. Скільки потрібно, щоб з людини виросли артист чи артистка, нехай аматори. 

Ви навіть не уявляєте, скільки доводиться працювати, щоб підготувати номер. Яке хвилювання, сором’язливість іноді доводиться подолати, щоб вийти на сцену.

За свої старання, бажання подарувати вам свято вони просять лише поваги, розуміння і простого, щирого, людяного "дякую". Будь ласка, візьміть це до уваги і не повторюйте помилок своїх колег з Троїцького. 

Фото Степана Загризлого

 

Коментарі:

Останні новини